Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

Від одного погляду
Аж кидає в жар!
Молоденьке тіло
Тільки й цілувать,
А вона ще й думає...
Дати чи не дать?
3.7.1998 р.

ОЦЕ БОМБЕЙ!
Ну ж у жінки і колінки! –
То ж який ще тре’ Бомбей?
Варт на них лише поглянуть –
Тут же підеш грать в хокей.
20.12.1997 р.

БРАТОВИЙ КОСТЮМ
Надів я братовий костюм
І опустився трапом в трюм.
Якщо не хочеш мать інфаркт,
То не одружуйся, це – факт.
5.10.1998 р.

ЗАШУМІЛА ДУША
Зашуміла душа, ніби в полі жита,
Коли раптом повз мене дівчина пройшла,
І хоч я у житті і любив, і кохав,
Але цю, як побачив, то як вкопаний став.
30.9.1997 р.

ЩОБ БУЛО ЩО РОБИТЬ
Десь через місяць вишні зацвітуть
І груші засміються білим цвітом,
Дівчата ж нам кохання принесуть,
Щоб нам було робить що ціле літо.
7.2.1998 р.

КЛЯТА СТАРІСТЬ
Клята старість, звідки ти прибилась,
Чом пристала, ніби в лазні лист?
Краще б ти десь в полі заблудилась
Або там, де ходить хитрий лис.
5.10.1998 р.

НАЙБІЛЬШЕ ДИВО
Грудоньки твої, кохана,
Це – найбільше диво з див,
Для жінок це, як удача,
Або як – акредитив.
3.7.1998 р.

ВОРКОЧУТЬ ГОЛУБОЧКИ
В садку воркочуть голубочки,
Студенти зваблюють дівчат,
А ті відкрили так пупочки,
Що й сам султаном хтів би стать!
3.7.1998 р.

ЧОРНА ДИРА
Ні жалості, ні злості, ні бажання,
Отак пливу по течії,
Бо вбила ти моє кохання
І перекрила ручаї.
За що тебе кохав? Не знаю.
Чи ж того варт ота «дира»,
Яка сьогодні більш лякає,
Як всяка непотрібна гра?
Бо я у відчаї віднині,
Але не стану дорікать,
Бо в тій дирі немає скрині,
Де міг би Вічність зберігать.
29.8.1998 р.

КОЛИ ЖІНКА ПОСМІХАЄТЬСЯ
Коли жінка посміхається,
То душа у чоловіка
Як день Божий
Посміхається.
А як жіночка радіє,
То й ще більш вона світліє.
Тож, як хочеш щастя мати,
То навчись гріхи прощати.
А щоб муж ваш не гуляв,
Так роби, щоб менше спав,
І на другий день від хати
Й мухи щоб не міг прогнати.
Й хай би там хоч як гриміло –
То не піде муж наліво.
7.2.1999 р.

ОЛЕНЬ
Олень вискочив із лісу
І в капкан в селі попав.
– Ну ж ти, Генко, – чорт рогатий,
Ти мене таки дістав!
8.1.2005 р.

Я ВЕСЬ З ПРИРОДОЮ
Я весь з природою, як небо із землею,
Нема в мені ні жалю, ні злоби,
І вже не хочу я ні Валю, ані Галю
Щоб зустрічатись з ними так... аби.
Не хочу я співать в чужому хорі
Й тинятись вічно по чужих дворах,
Я хочу жити так, як Місяць в полі,
Або хоч так, як, в небі вільний птах.
4.5.1997 р.

ЩОБ БУВ ЩАСЛИВИЙ
В очах тобі я небо принесу,
У пазусі – приливи і відливи,
А нижче пупа – там таку красу,
Що як поглянеш – будеш вік щасливий!
18.8.1999 р.

ЯК БУВ МОЛОДИЙ
Я в душу твою влізаю,
Кружляю в твоїх небесах
І більшого щастя не знаю
Від того, що в тебе в трусах.
18.1.1999 р.

НЕДОНОШЕНІ
Всі дівки аж лізуть з себе,
Ніби недоношені,
Ну, а хлопці? Чи не можуть,
Чи занадто прошені?
8.21.1998 р.

ДИРЕКТОРСЬКА ЗАРПЛАТА
Хай він буде і Горацій,
Тільки б був Героєм Праці,
А за ту його зарплату
Всім служитиму, як тату.
19.6.1998 р.

ТАКІ, НАПЕВНО, ВСІ ЖІНКИ
Такі, напевно, всі жінки:
Хай буде гірший, аби інший,
Полюбить навіть і козла,
Аби не йти додому пішки.
24.111998 р.

Я ІДУ ЛЮБИТЬ
Знаю я, що вже не стріну
Ту, якій би міг служить,
А тому, хай вибачає:
Я іду усіх любить.
14.4.1998 р.

ШУМ І ТУМАКИ
Шуму тоді в сім’ї немає,
Як жінка спить або дрімає,
А варт комусь зайти до хати,
Як починає дім тріщати.
7.2.1998 р.

СВОЇМ КОХАНИМ
Вже майже всі мої кохані
Пішли у Всесвіт – хто куди,
І всю красу свою вогненну
Забрали, певно, теж туди.
Не знаю, де вони блукають,
В яких галактиках, світах?
Та певен: там мене чекають,
Де не лякає їх вже страх.
16.21998 р.

ПОКИ БУДУТЬ ІУДИ
Не було у світі правди
І не буде, люди,
Поки будуть світом править
Мойші та Іуди.
26.12.1998 р.

ЯКІ СІДНИЦІ!
Боже ж мій, які сідниці!
А вона у інститут.
Та такі, як в тебе, стегна
Пригодяться нам і тут.
20.12.1997 р.

КАЖУТЬ, ЩО ВІН ПСИХ
Всі говорять: – Коля псих,
Бо кохає геть він всіх.
Та, пробачте, то не псих,
Якщо може ще геть… всіх.
4.12.1998 р.

ВІК БИ МОЛИВСЯ
Мала б в пазусі своїй
Дзвони, як піони,
Я б до тебе вік моливсь,
Ніби до ікони.
17.5.1998 р.

КОЛИ ВСЕ ПОПЕРЕДУЧитать дальше