Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

Що може бути чарівніше
Від «апетитних» груденьок,
Які тобі несе дівчина
По килиму твоїх думок?
Коли співає соловейко,
І день – куди сягає зір,
Коли іде твоя рідненька
І знаєш: не пройде твій двір.
9.9.2002 р.

КОЛИ МОГО ТОРКАЛАСЬ ТІЛА
О, як тебе хотів я ніжить,
Твого торкатися пупка,
Адже була, як персик зрілий,
І, ніби киценька, пухка.
Життя від тебе аж пашіло
І кожний м’яз твій аж тремтів,
Як до твого торкався тіла
У прохолоді ясенів.
В ту мить душа не знала зради,
Я б все, що мав, віддав тобі,
В душу вривались серенади,
Як з неба зорі голубі.
І хоч пройшли давно ті роки,
Й проникла в душу вража лінь,
Та ти лишилась найдорожчим
З усіх найкращих сновидінь.
Тому ще й досі серце б’ється,
І грім гримить, як і гримів,
О, Боже мій! Якби ти знала,
Як я тебе завжди хотів!
30.9.2002 р.

ЯКЩО ТЕБЕ НЕМА
О, ти пробач, моя кохана,
Й за ці слова мене прости,
Бо варто лиш на тебе глянуть,
Як вмить підстрибують труси.
14.11.2002 р.

ДВЕРІ В РАЙ
Двері в рай відчинені, чекаю,
І тебе люблю я вже давно,
Тож, якщо хазяйство гарне маєш,
То підем «зіграєм в доміно»...
12.4.2003 р.

МЕХАНІЗМ
Кравчук, як справжній механізм,
Нас всіх потяг в капіталізм.
28.5.2003 р.

СЛОВА, ЯК КВАСОЛЯ
От вже і осінь золотава
Пішла грядки дощем місить,
Схилила голову отава,
Яку не встиг мужик скосить.
Слова, як мочена квасоля,
І так як слово, то – снаряд,
Й стають тяжкі, як бараболя,
Що і не знаєш, де дівать?
А над болотом, над рікою
Тумани цілу ніч димлять,
О, як же хочеться з тобою
У тому сяйві побувать!
5.10.1998 р.

МУЖИК
/Жарт/
Такий малий, а вже – мужик,
І так як слово – так і штик,
І хоч малесеньке хлопчисько,
Але таке, немов вовчисько.
І хоч йому від роду п’ять,
За себе може постоять!
І вже якщо сказав, що вколе,
То не поможе їй і поле.
То ж хай штанці сама знімає,
Цей слів на вітер не кидає.
31.7.1998 р.

БІЛИЙ ЛІС
Білий ліс і біле поле,
Біленька метелиця,
От би нам на щастя, мила,
Трішечки б розщедриться.
Білий ліс і біле поле,
Біла, біла далена,
Ну хоч би, на сміх, сказала
Те чарівне слово «на!»
15.21998 р.

БОЖИЙ РАЙ
Стегна зі спіднички пруться,
Грудоньки всі – через край!
От би в молодість вернуться!
І, скажіть, навіщо рай?
5.9.1998 р.

ПОЛОНЕЗ ОГІНСЬКОГО
Виставила душу фея напоказ,
Що готовий тут же ту гітару враз,
Бо щоб на гітару ту права я мав,
Полонез Огінського вічно б на ній грав.
5.9.1999 р.

ХВАЛИ НЕБО
Всі дівчата люблять квіти,
Ну а я люблю дівчат,
Бо таких, як в нас, дівчат
Треба ще і пошукать.
А тому, коли побачу
Я гарнюсіньке дівча,
Мчусь до нього я галопом,
Як за куркою курча.
А тому, хвалю я небо,
Що у лісі дуб гуде,
Бо таких красунь на світі
Як у нас – нема ніде.
7.12.1998 р.

НАЙСМАЧНІШІ ПОЛУНИЦІ
Ніби краєвидом синіх гір
Хочу я тобою милуватись,
І тобою насолодить зір,
Щоб було про що розповідати.
Хочу буть з тобою на землі,
А не там, де грім і блискавиці,
І шукати в пазусі твоїй
Найсмачніші в світі полуниці.
27.7.1999 р.

ЩОБ ЖІНКА КОХАЛА
Жінку треба так розворушити,
Щоб вона кричала: – Повторити!
Щоб кричала: – «Ще і ще цілуй»
Серед квітів і веселих туй!
6.3.1990 р.

ТЕ, ЩО БУЛО
Чомусь душа моя вирує,
От-от ще трохи – і зірвусь,
Бо та, яку люблю, не чує
І бачу, що не підступлюсь.
Чим більш до неї наближаюсь,
Зникає радість чарівна,
Бо тею, що колись пишався,
Вже теї дівчинки нема.
Й чим більше я дивлюсь на неї,
Тим більше розпач й суєта,
Невже і в цей раз промахнувся,
Невже і в цей раз теж не та?
7.2.1999 р.

МІЙ ДРУГ, ЯК ПЕС. .
Мій друг, як пес, що серед трав,
Йому я: «Фу!» А він: «Гав-гав!»
Він геть би всіх перекохав,
Щоб з будки хтось… його підняв.
17.5.1999 р.

ЛЮБИМО І МОВЧИМО
Не шахиня ти, а – символ
Всіх найкращих почуттів!
Які очі, яке личко!
Хто б таку не захотів?
Ну а ми, як ідіоти,
Любим, хочем й мовчимо,
Поки інші їх запросять
В ресторан або в кіно.
5.8.1999 р.

КОЛИ ХОДЯТЬ В ГОРИ
Час звіряють в нас по зорях,
Ну а пристрасть – по жінках,
Коли з ними йдуть у гори,
Як у них проходить страх.
19.6.1999 р.

В ГАЮ
Чи ви хоч раз були в гаю,
Чи чули, як дрозди співають,
Які заманюють в гай день,
А темну нічку проганяють?!
23.6.1992 р.

ЩО ПОСІЄШ...
Видно, й себе ти не любила,
Читать дальше