Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
І про стать я хочу також написать,
Хай це хто як хоче пробує читать,
Та закон природи всі повинні знать:
– Що ти зможеш взяти, як не зможеш дать?
7.9.1974 р.
ВОНА У ІНШОГО БЕРЕ
Вона у іншого бере
Те, що їй муж недодає.
14.6.2004 р.
ПРОСТО ЛЮБИТЬ
Сонце весняне над полем пашить,
Серце закохане жде і тремтить.
Сонце за мною над містом іде.
Де ж ти, ріднесенька, миленька, де?
Сонце весняне ще заспане спить,
Серце гукає любить і любить.
Біла берізка шумить і гуде,
Де ж моя миленька, де ж вона, де?
Туга, як вітер осінній, кричить.
Просто любить – це не просто любить.
Болем одвічним скрутила Журба,
Серце закохане, плаче верба.
Де ж ти, кохана, любов моя, де?
Вийди, поглянь, як весняночка йде.
Глянь, як сміються в ярах ручаї,
Глянь, як дзьобами б’ють дріб журавлі.
Туга, як поле осіннє, кричить,
Просто любить – це не просто любить.
Ніжністю серце весна наповня,
Вийди, кохана, у серці – весна!
28.4.1983 р.
КАЗКА З-ПІД БРІВ
За казками ходять в гори,
Ходять в поле, ходять в ліс,
А тебе, моя ти казко,
Я зустрів серед беріз.
Ти сміялась на галявці
І бродила серед трав
Там, де вітер віти гладив,
По вершках ялин стрибав.
Ти бродила і сміялась,
Загорівсь в очах бузок,
Аж берізки причаїлись,
Задивились на лужок.
А як вітер зупинився,
Не повірив в чудеса,
Там – ромашки, там – волошки,
І в очатах – небеса.
Ти сміялась на галявці,
Де чабрець з трави димів,
І все поле чарувала
Сяйвом ніжності з-під брів.
4.5.1983 р.
ГОРДІСТЬ НАШОГО НАРОДУ
Де Амга, а де Карпати,
Але скрізь живуть кирпаті.
Їх грудаста мила врода –
Гордість будь-якого роду.
Сміхотушки хоч куди:
Є що взять і є куди...
Що стегенця, що вже спинки,
Не дівчата, а картинки!
От тобі і ха-ха-ха!
Як тут зможеш без гріха?
10.8.1984 р.
ФАНТАСТИЧНІ ХРИЗАНТЕМИ
Що може краще буть для Еми,
Ніж фантастичні хризантеми?
27.42005 р.
ЯК ХОЧЕШ МАТЬ ЩАСТЯ…
Ти завжди у житті щось вигадував
І старався, де міг, схитрувать,
І словами, неначе гранатами,
Ладен був хоч весь світ підірвать.
І по світу, як Ванька, ганяєшся
За веселим життям... де воно?
Чи вважаєш, що щастя появиться,
Як всю ніч будеш грать в доміно?
Щастя там, де дружина, де діточки,
Де батьки твої й рідне село,
Де проріс в рідну землю коріннями
І поставив діток на крило.
В твоїх друзів вже в кожного діточки,
Є і куми, і друзі, й свати,
Ну а ти за рублями ганяєшся,
Як за кісткою в місті хорти.
Зупинись! Не хитруй і не рипайся,
І чужих не шукай жіночок.
Спражнє щастя тоді тільки матимеш,
Якщо матимеш власний садок.
7.5.1985 р.
ВІДШУМІЛИ ВЕРБИ
Відшуміли верби і стрункі берези
І на скроні всілися білі голубки.
Де ж ви мої любі, чарівні Інеси,
І куди зникають ваші огоньки?
Відшуміли роки і стрункі дубочки,
Але ти для мене, ніби Тихий Дон,
Ой, як взять хотів би я твої сосочки
І поринуть з ними в таємничий сон.
19.8.1988 р.
НАТХНЕННЯ
Натхнення – воно дрімає, як кішка,
А то бурлить, як брага в діжці,
Натхнення – воно як ураган,
Тут не було і – океан.
11.6.2004 р.
МЕД У СОТАХ
Ви чарівні, як у Криму тераси,
Де літом зрілим аж пашить всі дні,
Коли дивлюсь на ваші я прикраси,
Ой, як тоді вас хочеться мені
Схватить за руки в ніжнім пориванні,
За плечі взять, дивитись і мовчать,
І губками, які такі грайливі,
Всю ніч, як медом в сотах, ласувать.
13.12.1988 р.
ВІДПОЧИНОК НА БУЛЬВАРІ
В лісосмугу, де ріс хміль,
Залетів веселий джміль.
Випив скляночку нектару
І поплентавсь по «бульвару».
Ледь добрався до дороги
Й далі – брик й відкинув ноги.
– Що ж ти спиш? – Його питаю.
– Тихо! Я відпочиваю! 4.6.1988 р.
ЩО МЕНІ РОБИТИ?
– Де тебе я бачив, підкажи мені:
Може, літом в полі, де горять вогні?
Та коли побачив очі я твої,
То відчув відразу, що вони – мої.
Стало жить охота і вірші писать
І якщо відверто, то ще більш кохать.
17.11.1960 р.
ЛЮБЛЮ СМІЛИВИХ!
Люблю сміливих і рішучих,
Що знають, що вони хотять,
І вже якщо прийшли до тебе,
То не для того, щоб дрімать...
Які за себе і за друга
Горою можуть постоять.
8.5.1985 р.
БУРЯ В ДУШІ
Засміялась й ніби в душу буря увірвалась,
Сколихнула серце й розум, а сама сховалась.
Став пильніше придивлятись я до всіх знайомих,
Став чомусь людей боятись, як виходжу з дому.
Засміялась, повернулась і пішла в ліщину,
Ну а я провів ту квітку поглядом у спину.
Читать дальше
Хай це хто як хоче пробує читать,
Та закон природи всі повинні знать:
– Що ти зможеш взяти, як не зможеш дать?
7.9.1974 р.
ВОНА У ІНШОГО БЕРЕ
Вона у іншого бере
Те, що їй муж недодає.
14.6.2004 р.
ПРОСТО ЛЮБИТЬ
Сонце весняне над полем пашить,
Серце закохане жде і тремтить.
Сонце за мною над містом іде.
Де ж ти, ріднесенька, миленька, де?
Сонце весняне ще заспане спить,
Серце гукає любить і любить.
Біла берізка шумить і гуде,
Де ж моя миленька, де ж вона, де?
Туга, як вітер осінній, кричить.
Просто любить – це не просто любить.
Болем одвічним скрутила Журба,
Серце закохане, плаче верба.
Де ж ти, кохана, любов моя, де?
Вийди, поглянь, як весняночка йде.
Глянь, як сміються в ярах ручаї,
Глянь, як дзьобами б’ють дріб журавлі.
Туга, як поле осіннє, кричить,
Просто любить – це не просто любить.
Ніжністю серце весна наповня,
Вийди, кохана, у серці – весна!
28.4.1983 р.
КАЗКА З-ПІД БРІВ
За казками ходять в гори,
Ходять в поле, ходять в ліс,
А тебе, моя ти казко,
Я зустрів серед беріз.
Ти сміялась на галявці
І бродила серед трав
Там, де вітер віти гладив,
По вершках ялин стрибав.
Ти бродила і сміялась,
Загорівсь в очах бузок,
Аж берізки причаїлись,
Задивились на лужок.
А як вітер зупинився,
Не повірив в чудеса,
Там – ромашки, там – волошки,
І в очатах – небеса.
Ти сміялась на галявці,
Де чабрець з трави димів,
І все поле чарувала
Сяйвом ніжності з-під брів.
4.5.1983 р.
ГОРДІСТЬ НАШОГО НАРОДУ
Де Амга, а де Карпати,
Але скрізь живуть кирпаті.
Їх грудаста мила врода –
Гордість будь-якого роду.
Сміхотушки хоч куди:
Є що взять і є куди...
Що стегенця, що вже спинки,
Не дівчата, а картинки!
От тобі і ха-ха-ха!
Як тут зможеш без гріха?
10.8.1984 р.
ФАНТАСТИЧНІ ХРИЗАНТЕМИ
Що може краще буть для Еми,
Ніж фантастичні хризантеми?
27.42005 р.
ЯК ХОЧЕШ МАТЬ ЩАСТЯ…
Ти завжди у житті щось вигадував
І старався, де міг, схитрувать,
І словами, неначе гранатами,
Ладен був хоч весь світ підірвать.
І по світу, як Ванька, ганяєшся
За веселим життям... де воно?
Чи вважаєш, що щастя появиться,
Як всю ніч будеш грать в доміно?
Щастя там, де дружина, де діточки,
Де батьки твої й рідне село,
Де проріс в рідну землю коріннями
І поставив діток на крило.
В твоїх друзів вже в кожного діточки,
Є і куми, і друзі, й свати,
Ну а ти за рублями ганяєшся,
Як за кісткою в місті хорти.
Зупинись! Не хитруй і не рипайся,
І чужих не шукай жіночок.
Спражнє щастя тоді тільки матимеш,
Якщо матимеш власний садок.
7.5.1985 р.
ВІДШУМІЛИ ВЕРБИ
Відшуміли верби і стрункі берези
І на скроні всілися білі голубки.
Де ж ви мої любі, чарівні Інеси,
І куди зникають ваші огоньки?
Відшуміли роки і стрункі дубочки,
Але ти для мене, ніби Тихий Дон,
Ой, як взять хотів би я твої сосочки
І поринуть з ними в таємничий сон.
19.8.1988 р.
НАТХНЕННЯ
Натхнення – воно дрімає, як кішка,
А то бурлить, як брага в діжці,
Натхнення – воно як ураган,
Тут не було і – океан.
11.6.2004 р.
МЕД У СОТАХ
Ви чарівні, як у Криму тераси,
Де літом зрілим аж пашить всі дні,
Коли дивлюсь на ваші я прикраси,
Ой, як тоді вас хочеться мені
Схватить за руки в ніжнім пориванні,
За плечі взять, дивитись і мовчать,
І губками, які такі грайливі,
Всю ніч, як медом в сотах, ласувать.
13.12.1988 р.
ВІДПОЧИНОК НА БУЛЬВАРІ
В лісосмугу, де ріс хміль,
Залетів веселий джміль.
Випив скляночку нектару
І поплентавсь по «бульвару».
Ледь добрався до дороги
Й далі – брик й відкинув ноги.
– Що ж ти спиш? – Його питаю.
– Тихо! Я відпочиваю! 4.6.1988 р.
ЩО МЕНІ РОБИТИ?
– Де тебе я бачив, підкажи мені:
Може, літом в полі, де горять вогні?
Та коли побачив очі я твої,
То відчув відразу, що вони – мої.
Стало жить охота і вірші писать
І якщо відверто, то ще більш кохать.
17.11.1960 р.
ЛЮБЛЮ СМІЛИВИХ!
Люблю сміливих і рішучих,
Що знають, що вони хотять,
І вже якщо прийшли до тебе,
То не для того, щоб дрімать...
Які за себе і за друга
Горою можуть постоять.
8.5.1985 р.
БУРЯ В ДУШІ
Засміялась й ніби в душу буря увірвалась,
Сколихнула серце й розум, а сама сховалась.
Став пильніше придивлятись я до всіх знайомих,
Став чомусь людей боятись, як виходжу з дому.
Засміялась, повернулась і пішла в ліщину,
Ну а я провів ту квітку поглядом у спину.
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.