Юрій Голик - Нескінченність не для слабаків. Книга про менеджерів, які хакнули систему держуправління

Демократія? О ні, виявляється, вона нікому не потрібна. Усі прагнуть «сильної руки», яка «наведе лад».

Диктатура. І популізм. Вони глибоко вкорінені в нас.

У чому лихо? Змінювати систему step by step не хоче ніхто. Робити системні зміни – навіщо? Розбиратися в повноваженнях, у тому, хто за що відповідає, – теж. Брати на себе відповідальність – що ви, це взагалі фантастика. Жити згідно із законом і подавати до суду? «Та вони ж усі продажні». Всім потрібні Quick Wins і зміни тут і зараз. При цьому зв’язку між Quick Wins і змінами саме в законодавстві не бачить ніхто.

Усі хочуть, щоб сталося вигідне їм беззаконня у відповідь на інше беззаконня, але таке, що відбулося раніше. Повертатися в законне русло не бажає ніхто.

Багато політиків у владі і лише одиниці – менеджерів.

Гасла. Обіцянки. Популізм.

Заперечення будь-яких позитивних змін.

Додайте до цього всіх громадських «діячів», нерідко з цілим шлейфом кримінальних справ та з «інтересами» кожного з них. «Діячів», які претендують на звання совісті нації, але нездатних показати в офіційній декларації доходи, що покривають вартість зовнішньої реклами з власними «мордами лиця».

Новинні стрічки національних сайтів, забиті збіглим Плотницьким, і нуль новин про те, що відбувається в регіонах.

Понад десяток національних ЗМІ, що ігнорують початок будівництва першої в країні біогазової електростанції на стоках «Водоканалу» в Дніпрі, причому цілком коштом інвестора. З одного боку, ігнорують – а з другого, вони ж уже віддали близько 20 % своєї стрічки переказам біографії Корнета в ЛНР. Про голів успішних ОТГ ви б так розповідали, медійні ви наші, наглухо збиткові всеукраїнські ЗМІ.

Але найтемніша ніч саме перед світанком.

Що ламає систему? Окремі люди. Авжеж. Звичайні люди, яким не пофіґ. Які знаходять у собі сили не піддаватися гіпнозу системи і нав’язують бюрократам навколо себе альтернативне бачення і альтернативний погляд.

Система таких намагається вижити і не дає їм працювати. Люди – частини цієї системи – знають її досконально. Вони напевне обізнані з тим, чому це зробити не можна, а ось так робити заборонено, а ось про це є окрема постанова хрін зна якого року, що забороняє, а точніше не дозволяє, робити це.

Теорія розбитих вікон на практиці

Зміни згори неможливі. Директивна схема працює тільки в тоталітарній країні. Тому не варто сподіватися, що хтось у високих кабінетах, там, нагорі, в Києві, за помахом чарівної палички створить нам ідеальну державу з розвиненою економікою та високою якістю життя. Цього не буде ніколи.

Роль влади в демократичній державі зводиться до єдиного завдання – створити громадянам максимально сприятливі умови для саморозвитку й прогресу. А роль громадянського суспільства – вимагати для себе створення таких умов і самостійно втілювати всі свої побажання до власного життя.

Від того, як суспільство використовує наявні умови, залежить вектор його розвитку. Він може схилятися вниз, до занепаду і регресу, а може прагнути вгору, до прогресу і розвитку.

Сьогодні в суспільстві нерідко панують песимізм, апатія, безвір’я, тотальна параноя і пошук зради. А даремно. Можливості для розвитку є. Потрібно ними користуватися, а не чекати.

Відома теорія розбитих вікон свідчить, що потурання в малих правопорушеннях провокує масові серйозні злочини. Як приклад наводиться твердження: «Якщо у будинку розбита одна шибка і ніхто її не замінить, то через деякий час у цьому будинку не залишиться жодного цілого вікна».

Існує й зворотний зв’язок. Так, наприклад, людині психологічно важче кинути під ноги папірець чи недопалок, якщо навколо не валяється жодного папірця. І набагато легше це зробити, якщо довкола насмічено.

У покинутому парку в Покрові до його реконструкції валялися розбиті пляшки, недопалки і шприци. Після реконструкції – вранці по суботах активісти проводять фіззарядки для пенсіонерів, удень мами гуляють з дітками, молодь катається на велосипедах і роликах, а недільними вечорами літні люди збираються на танці. Це Покров. Місто з населенням у 40 000 мешканців. Південь Дніпропетровської області.

Десять малих позитивних змін провокують ще сто, а сотня – тисячу. Десятки тисяч малих змін створюють один глобальний результат. Той результат, про який усі ми мріємо.

Кожен з нас може провокувати зміну свідомості людей навкруги. Чесно закомпостувавши талончик, викинувши сміття в урну, підтримавши ближнього або, як небайдужі дівчата в Покрові, організувавши суботні фіззарядки для пенсіонерів, на які ті охоче приходять.