Я розробив багато ідей, що спонукали й надихали на створення цієї книжки, ще працюючи науковим співробітником Центру перспективних досліджень у галузі поведінкових наук упродовж 2002–2003 навчального року. Це ідилічне місце заховане в закутку студмістечка Стенфордського університету, що надає вченим, яким пощастило, як і мені, місце, сприятливе для того, щоб думати, писати і знайомитися з дослідниками в інших галузях. Залишивши Центр улітку 2003 року, я був засмучений, бо почав дві книжки, та не закінчив жодної з них. Що ж, це забрало трохи часу, та нині «Мудакам тут не місце» і «Незаперечні факти» вже написані, і жодна з них не була б створена без того року, який я провів у роздумах про те, якими вони мають бути, та в спробах почати їх писати. Я особливо дякую за це Ненсі Пінкертон, Джулії Шумахер і Бобу Скотту.
Написання цієї книжки також супроводжувалося допомогою моїх літературних агентів Дона Лемма і Крісті Флетчер із Fletcher & Parry. Вони підхопили і підживлювали мій ентузіазм, допомагали розробити план написання книжки і знайшли ідеального редактора. Мені трапився Рік Вольф, мій редактор із Warner. Я справжній щасливчик, що отримав нагоду працювати з Ріком, адже він одразу перейнявся духом цієї книжки. Вже з першої нашої розмови він зрозумів, що, окрім сміливої назви, шалених історій і смішних перипетій, книжка «Мудакам тут не місце» наводить незаперечні факти і методи управління для вирішення проблеми, яка щодня завдає болю мільйонам людей.
Я щиро вдячний моїй родині. Кузина Шері Зінґер підбадьорювала мене на кожному кроці і як досвідчений голлівудський продюсер розповіла, чому Голлівуд деколи може бути такий огидний, навіть якщо пригноблення і зла воля не такі вже й необхідні для створення фільмів і телевізійних шоу. Я вдячний моєму покійному батькові Л’юїсу Саттону і моїй матері Аннетт Саттон. Досвід роботи батька і його поради навчили мене уникати приниження людей, а моя мати сприйняла цю книжку з більшим ентузіазмом, ніж усе, що я будь-коли написав. І без допомоги Марійке та Пітера Донатів, що піклувалися про мого сина Тайлера, не лише ця книжка ніколи не була б завершена, а й наша родина навряд чи протрималася б останні чотири роки.
І, нарешті, я вдячний моїй чарівній і зугарній дружині Марині за її любов і підтримку впродовж тридцяти з гаком літ, що ми прожили разом. Ця невеличка книжка близька і дорога серцю Марини, оскільки в ній ідеться про проблему, яка часто роз’їдає її професію. Марина постійно давала поради, підтримувала мої ідеї, вичитувала текст і вносила важливі рекомендації. Ця книжка присвячена моїм милим, розумним і веселим дітям Єві, Клер і Тайлеру. Моя найзаповітніша мрія — щоб ваше життя було довгим, щасливим і вільним від зустрічей із мудаками.
Американська компанія, що проводить заходи з професійного реслінгу, а також випускає кінопродукцію, музичні диски, одяг і комп’ютерні ігри. (Тут і далі прим. редакції)
Синдром Асперґера — загальне порушення розвитку, що характеризується серйозними труднощами в соціальній взаємодії; вважається формою високофункціонального аутизму.
Синдром Туретта — спадковий розлад центральної нервової системи, що проявляється у дитинстві й характеризується численними фізичними тиками та хоча б одним вокальним тиком.
Ідіосинкразія — підвищена спадкова чутливість організму окремих людей до деяких неспецифічних подразників. Тут ідеться про те, що автора вкрай зачіпають наслідки дій мудаків, про яких він пише.
Неформально інститут називають «Д — школа».
Антидепресант.
Дилема ув’язненого — фундаментальна проблема в теорії ігор, з огляду на яку гравці не завжди будуть співпрацювати один з одним, навіть якщо це буде їм на користь. Передбачається, що гравець («ув’язнений») збільшує власний виграш, не переймаючись зиском інших учасників гри.
Поведінка типу А — зовнішній прояв внутрішнього зентеження та незадоволення бажань, що характеризується спробами домінування, нестриманістю і духом суперництва, а також постійним відчуттям браку часу.
Коллінз, Джим. Від хорошого до величного. — Київ: Наш формат. — 2017.
Метод «дикобраза» полягає у вмінні оперативно реагувати на будь-яку проблему таким чином, щоб показово утвердити свій контроль над ситуацією.