Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

Зовнішні партнери також вчаться виживати і навіть процвітати, коли панують деспоти. «Податок на мудака» є красномовним прикладом цього. Я розмовляв із кількома консультантами з менеджменту, техніками з ремонту комп’ютерів і сантехніками, котрі виставляли підвищені тарифи для противних клієнтів, які часто навіть не усвідомлюють, що це відбувається. Ці «податки на мудаків» мають дві мети: перша — відвадити неприємних клієнтів, і друга — якщо клієнт дійсно платить, скажімо, вдвічі більше за звичайний тариф, ви можете виправдати себе, кажучи: «Вони можуть поводитись як мудаки, але я покараю їх за це й до того ж отримаю прибуток». Тож мерзотники розплачуються за свої дії або не маючи можливості залучати кращих людей, або доплачуючи більше за надані їм послуги, навіть якщо вони не усвідомлюють завданих самим собі збитків.

Мудаки також часто не розуміють, що, принижуючи інших, скажімо, лютим поглядом, ницим жартом чи піддражнюванням, ставленням до людини як до порожнього місця або примножуючи свою чванькуватість, вони день у день подовжують список своїх ворогів. З огляду на страх більшість їхніх ворогів змушені мовчати, принаймні деякий час. Та щойно зростає кількість і вплив їхніх супротивників, котрі чатуватимуть, поки не станеться подія, що послабить позиції деспота, на зразок зниження продуктивності праці в організації чи невеликого скандалу, вони нападають. Неможливо обіймати владну посаду, не дратуючи і не налаштовуючи проти себе деяких людей, проте відверто безсердечні, неприємні й лихі люди часто мають більше ворогів, аніж їм видається.

Чому мудаки самі себе дурять

Чи страждаєте ви ілюзіями ефективності?

1. Ви і ваша організація є ефективними радше незважаючи на те, що ви злісний негідник, ніж завдяки цьому. Ви робите помилку, приписуючи успіх перевагам ваших ницих прийомів, навіть якщо ваші принизливі дії насправді підривають продуктивність.

2. Ви плутаєте своє успішне захоплення влади з успіхом організації. Навички, що дали вам змогу отримати впливову посаду, відмінні, а часто й протилежні навичкам, необхідним для відмінного виконання роботи.

3. Новини бувають і поганими, проте люди повідомляють вам лише хороші. Проблема «розстріляти вісника» означає, що люди бояться повідомити вам погану звістку, бо ви звинувачуватимете і принижуватиме саме їх. Тому ви вважаєте, що все чудово, навіть якщо проблем більш ніж достатньо.

4. Люди грають виставу, коли ви поряд. Страх примушує їх робити «правильні» речі, коли ви спостерігаєте за ними. Щойно ви відходите, вони повертаються до менш ефективної чи цілковито деструктивної поведінки, яку ви не бачите.

5. Люди працюють, щоб уникнути вашого гніву, а не робити те, що дійсно потрібно організації. Ті співробітники, які можуть витримати ваш стиль управління, витрачають усю свою енергію на уникнення обвинувачень, а не на усунення проблем.

6. Вам виставляють рахунки, що містять «податки на мудака», утім ви не усвідомлюєте цього. Ви такий мерзотник, що люди готові працювати для вас і вашої компанії, тільки якщо ви платите їм за підвищеними тарифами.

7. Ваші вороги мовчать (наразі), та їхній список подовжується. Ваші принизливі дії означають, що день у день ви налаштовуєте все більше людей проти себе, однак не усвідомлюєте цього. Ваші вороги не мають достатньо влади, щоб скинути вас прямо зараз, проте вичікують слушного моменту, щоб позбавитися вас.

Насамкінець я хочу, щоб мої особисті переконання були цілком зрозумілі. Навіть якби не існувало жодних ефективних переваг у відстороненні, вигнанні і перевихованні злостивих і зневажливих людей, я би хотів, щоб організації втілювали в життя правило «мудакам тут не місце». Цю книжку я задумував не лише як синопсис емпіричних знань і конкретних прикладів підриву мудаками ефективності роботи організацій. Я написав її тому, що моє життя і життя моїх рідних й близьких безцінні й украй короткі, щоб проводити наші дні в оточенні мерзотників.

Я почуваюсь зобов’язаним уникати проявів мого внутрішнього негідника під час взаємодій з іншими людьми, незважаючи на мої невдачі у цьому. Цікаво, чому так багато мудаків цілком ігнорують той факт, що все, що ми маємо на цій Землі, — це дні нашого життя, і багато з нас проводять більшу його частину на роботі, взаємодіючи з іншими людьми. Стів Джобс якось зауважив, що «подорож — це вже винагорода». Та попри моє величезне захоплення його досягненнями, гадаю, він випустив найважливіше. Кінець-кінцем ми всі вмираємо, і, незважаючи на те, якими «доцільними» чеснотами можуть володіти мудаки, я вважаю за краще не витрачати свої дні на роботу з підлими мерзотниками, тож і надалі цікавитимуся, чому так багато з нас терплять, виправдовують і возвеличують таку принизливу поведінку більшості людей.