Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

Сподівайтеся на краще, готуйтеся до гіршого

Як доводять досвід Рут і дослідження Мартіна Селіґмана, інтерпретація (фреймінг) образливих взаємодій в оптимістичному світлі може допомогти зберегти ваше фізичне і психічне здоров’я. Проте невтримний оптимізм може бути небезпечним для вашого морального духу й гідності, особливо якщо ви протягом тривалого часу є об’єктом нападок злостивих людей. Непохитна надія, що всі запеклі мерзотники перетворяться на хороших людей, — це рецепт суцільного розчарування. Якщо ви очікуватимете, що одного чудового дня всі ці мудаки раптом почнуть вибачатися перед вами, перепрошувати вас чи, принаймні, ставитися до вас із повагою, ви приречете себе на зневіру й розчарування.

Психологи, які вивчають емоції, вважають, що щастя відображає різницю між тим, що ви очікуєте, і тим, що насправді отримуєте в житті. Отже, якщо ви безупинно сподіваєтеся, що стануться хороші речі, а вони не відбуваються, або справи ідуть на гірше, ви постійно почуватиметеся нещасним. Як ми побачили на прикладі Рут, не слід очікувати, що негідники змінять свою поведінку. Ваші очікування їхньої поведінки мають бути мінімальні, однак продовжуйте вірити, що ви подолаєте це випробування, не зазнавши жодної шкоди. У такому разі ви не будете здивовані чи засмучені невсипущою злостивістю ваших колег. І якщо вони несподівано стануть з вами ласкаві, то ви зможете насолоджуватися приємним сюрпризом, але не переживати розчарування, коли вони повернуться до своїх підлих учинків.

Ефективність (і небезпеки) зниження ваших очікувань і прийняття того факту, що ваш бос — підступний негідник, наочно ілюструється в книзі «Робота», в інтерв’ю з Джеррольдом Томасом, асистентом продюсера кіностудії. Його робота полягала в читанні й оцінюванні сценаріїв (і виконанні інших дрібних завдань за потреби) для імпульсивного голлівудського продюсера, якого в інтерв’ю назвали Бредом. Бред волів, щоби Джеррольд перебував на роботі з 6:30 ранку й до 23:00, потім зазвичай телефонував йому о третій ночі з приводу додаткових доручень і скаженів, коли під час його дзвінків вмикався автовідповідач (замість того, щоб Джеррольд сам брав слухавку). У цій книзі Джеррольд розповів, що його робота була «постійним стресом», що Бред знущався над ним, називав його «недоумком і нікчемою». Одного разу Джеррольд перервав його «нараду за закритими дверима» з режисером (щоб віддати пачку сигарет, яку Бред наказав купити і принести режисерові). Бред настільки оскаженів, що вискочив із кабінету, почав душити його й репетувати: «Ти що, тупий?». Коли Джеррольд пояснив, що лише виконував його доручення, Бред у відповідь почав його «дубасити… кулаками».

Єдине, що допомогло Джеррольду витримати таку наругу, — це знижені очікування. Він сказав: «Я тверезо оцінюю ситуацію. Звісно ж, мені хотілося б, щоб Бред був трохи приязніший до своїх підлеглих, а не гарчав на них повсякчас. Та я розумію, що це нездійсненне бажання, бо надто багато грошей поставлено на кін, і тому всі поводяться терпляче, мов довбані святьки». Джеррольд стійко зносив знущання, насолоджуючись тими рідкісними моментами, коли Бред був приязний до нього і виявляв повагу до його думки. Юнак дивився в майбутнє, сподіваючись винести користь із виживання в цьому суворому випробуванні. Він мав надію, що колись Бред допоможе йому отримати свої власні прибуткові контракти. Джеррольд також визнавав імовірність того, що успіх може не прийти до нього, і висловився напівжартома: «Я, можливо, працюватиму тут, поки не дістану щось на зразок нервового розладу».

Історія Джеррольда показує, як низькі очікування стосовно поведінки боса-мудака, зосередження на позитивних моментах і оптимізм до того, чим зрештою все це завершиться, можуть допомогти людині пережити жахливу ситуацію. На краще чи на гірше, але це підтримало його у виживанні в жорстких умовах, у яких більшість розсудливих людей, що були його попередниками, здалися — Бред звільнив десятьох помічників протягом чотирьох місяців, перш ніж Джеррольд став до роботи.

Проявіть байдужість і емоційну відстороненість

Пристрасність є переоціненою чеснотою в житті організацій, а байдужість — недооціненою. Такий висновок напрошується після вивчення більшості книг з ведення бізнесу, які нагнітають ажіотаж довкола магічної сили глибокої, щирої і пристрасної відданості вашій роботі, організації, колегам і клієнтам. Упродовж понад двадцяти років гуру менеджменту Том Пітерс говорив про важливість гордості й ентузіазму стосовно вашої організації та клієнтів. Денніс Бакке, колишній генеральний директор корпорації AES, підтримує створення робочих місць, де люди відчувають радість і насолоду від праці та повсякчас емоційно задоволені. Книга-блокбастер Джима Коллінза «Від хорошого до величного» [9] Коллінз, Джим. Від хорошого до величного. — Київ: Наш формат. — 2017. закликає керівників давати місця в «автобусі» лише «людям типу A», які досить запальні, щоб вкладати в роботу «зусилля на рівні А+». І в третьому розділі ми бачили, як «Південно-західні авіалінії» не просто намагаються уникати найму негідників, а налаштовують прийнятих на роботу людей виявляти завзяття і відданість колегам, клієнтам і компанії загалом.