Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

І навіть люди, які планують залишити вороже робоче місце, можуть тижнями або місяцями терпіти знущання, перш ніж наважаться звільнитися. Читач «Гарвардського бізнес-огляду» написав мені, що в його компанії-розробнику програмного забезпечення «серед керівництва були негідники, які пригноблювали своїх підлеглих» і примушували їх почуватися «нічого не вартими», тож кращі програмісти поступово звільнялися, проте лише після того, як знаходили іншу роботу. Люди можуть терпіти наругу в певний час, бо вони обіцяли закінчити проект, тягнуть до отримання річного бонусу наприкінці року чи очікують підвищення ціни на акції або набуття права на пенсію. Однак якщо постане вибір, звільнятися чи продовжувати працювати з небачено великою зграєю мудаків, існують способи отримати якнайбільше зиску з поганої ситуації.

Розгляньмо стратегію, яку використовувала одна з топ-менеджерів Кремнієвої долини, щоб вижити серед своїх підлих колег. Назвімо її Рут, щоб захистити невинних, а також винних. Раніше у своїй кар’єрі Рут долучилася до брудної політичної боротьби з «кодлом мудаків», які повсякчас принижували її, перебивали, коли вона говорила, і осудливо зиркали на неї під час нарад. Вони неодноразово критикували все, що вона робила, і вщент розбивали пропоновані нею рішення, висуваючи натомість кілька власних конструктивних ідей. Вони ухвалювали жорсткі рішення (приміром, звільнення працівників за низькі показники продуктивності), а згодом їм не вистачало сміливості для втілення на практиці своїх розмов у стилі мачо, і вони перекладали на Рут виконання своєї брудної роботи.

Ці пихаті умільці стукали кулаком по столу і вимагали негайних дій, неодноразово доручаючи Рут вживати певних заходів, а потім критикували, що вона з точністю виконувала саме те, чого вони прагнули. Рут намагалася давати їм відсіч і програвала баталію. Хоча вона витримувала шторм і дотримувалася своєї позиції, її впевненість похитнулася, вона була фізично й емоційно виснажена. Рут схудла і страждала на безсоння протягом кількох місяців опісля образ, які пережила від цих мерзотників.

Трьома роками пізніше виникла аналогічна ситуація, з такими ж покидьками, що вдавалися до таких самих брудних прийомів. Цього разу Рут стала до боротьби без страху в очах, налаштована пройти крізь усе, не давши їм шансу «дістати» її. На таку стратегію пристосування Рут надихнули поради, отримані в підлітковому віці від інструктора з рафтингу: випавши з човна на порогах, не намагайтеся з ними боротися, покладайтеся лише на ваш рятувальний жилет і відпливайте, тримаючи ноги перед собою. Таким чином, якщо вас викинуло на камені, ви можете використовувати ноги, щоб відштовхуватися, і в такий спосіб захистите голову та збережете енергію. Як виявилося, Рут випала за борт на ділянці Американ-Рівер у Каліфорнії, відомій як «Сатанс сенспул». Порада інструктора чудово спрацювала: після складної, але захопливої подорожі через пороги, тримаючи ноги перед собою, Рут дісталася спокійної ділянки річки і попливла до човна, який чекав на неї біля пологого пляжу.

Рут згадала цю стратегію, ледь не потрапивши в пастку клоаки іншого виду: вже на першій із цілої низки нарад її та ще кількох людей піддали особистим нападкам, ворожим поглядам і надмірним звинуваченням. «Отруєння мудаками» поширювалося, наче лісова пожежа, заражаючи навіть тих людей, які зазвичай були добрі та чутливі. Рут простягнула ноги перед собою під столом, і раптом в її уяві постав образ рафтингу. «Щойно ці мудаки викинули мене з човна, — сказала вона собі й осягнула: — Я знаю, як вижити!».

Замість того, щоб вдавати жертву, Рут переконала себе почуватися сильною. Вона зрозуміла: якщо не панікуватиме і просто «попливе, тримаючи ноги перед собою», то вийде з цього безладу неушкодженою і збереже свою енергію для того, що чекає на неї попереду. Саме так і сталося. Після цієї наради вона поділилася своєю стратегією з колегою-керівником, якого також критикували і пригноблювали. І це спрацювало йому на руку. Обидві «жертви» повірили, що упередженість решти учасників наради була ефективною, оскільки замість того, щоб почуватися слабаками, не здатними випливти, Рут і колега-керівник обрали тактику відштовхування від валунів, розкиданих тими мерзотниками на їхньому шляху. Це почало допомагати, тож вони регулярно нагадували один одному: «просто тримати ноги перед собою». Обидва подолали це випробування, зберігши свою енергію й упевненість у собі. Вони не дозволили принижувати себе, відбивши вразливу отруту, яку вивергали ці покидьки, і залишилися натомість спокійними, та ще й допомагали іншим витримати шторм. Вони віднайшли влучні способи «нейтралізувати» більшу частину отрути цих мудаків і викрити збитки, яких вони завдають своїм жертвам і компанії. Зрештою, Рут і її колега вийшли з цього суворого випробування енергійними, неушкодженими, з упевненістю, що потрібно шукати інше місце роботи.