Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

Далі спробуйте засвоїти поведінку, що приверне вашу увагу до аспектів, у яких ви нічим не кращі або не гірші, ніж інші люди. Не зациклюйтеся на всіх вагомих чи дрібних нюансах, в яких ви перевершуєте інших (тих, які провокують зарозумілість і негативні думки про інших) чи гірші за них (тих, котрі провокують заздрість і ворожість). Подумайте про те, що люди навколо такі самі, як і ви, й усі вони однаково потребують любові, комфорту, щастя і поваги. Я зрозумів силу такого структурування певних аспектів реальності, коли дизайнер домашніх гардеробних на ім’я Венді провела кілька годин у моєму будинку, щоб розробити нову систему зберігання речей. Коли я запитав про її бізнес, вона сказала, що віднаходження аспектів подібності між людьми та зосередження на однакових поглядах є основним моментом для того, щоб між клієнтом і виконавцем виникло зацікавлення одне одним і склалися шанобливі взаємини. «Усі ми однакові», — ось мантра Венді.

Венді надавала особливого значення зіставленню протилежностей. Вона пояснила, що її підхід до мене і моєї гардеробної був таким самим, як і до її попереднього клієнта, садомазохіста, якому потрібна була кімната для розвішування батогів і ланцюгів. Венді вислухала його, обміряла його речі і проаналізувала його потреби. Вона додала, що насправді мої потреби і моя гардеробна «не надто відрізнялися» від потреб того садомазохіста (навіть при тому, що в мене не було батогів і ланцюгів), бо якщо відкинути зовнішні поверхневі відмінності, то в більшості аспектів життя ми «всі однакові». Звісно ж, люди багато в чому різняться. Існують вагомі підстави відзначати такі відмінності і винагороджувати людей на основі їхніх різних умінь, навичок і рівнів продуктивності. Проте я вважаю, що філософія і структурування Венді дають змогу згадати про нашу спільну людську природу, яка допомагає нам ставитися до інших так, як ми бажаємо, щоб ставилися до нас.

Нарешті, переглядаючи телевізійні програми або читаючи про бізнес чи спорт, ви часто бачите світ, представлений як місце, де кожен хоче «більше, більше, більше мені, мені, мені» щомиті й у всьому. Стара наклейка на бампері авто підсумовує це: «Той, хто вмирає з найбільшою кількістю іграшок, перемагає». Дієвий, але зазвичай неписаний меседж полягає в тому, що всі ми опиняємося в пастці одвічного змагання, в якому люди ніколи не можуть отримати достатньо грошей, престижу, перемог, крутих речей, краси або сексу, і що саме ми хочемо і маємо хотіти більше ласих шматочків, аніж усі інші.

Така позиція підживлює гонитву за постійним удосконаленням, яке має великий позитивний вплив, сприяючи видатним спортивним і мистецьким досягненням, створенню ще більш елегантних і функціональних речей, поліпшенню хірургічних процедур і розробці дієвіших ліків, а також розвитку ефективніших і більш цивілізованих організацій. Проте коли це заходить надто далеко, постійне невдоволення, вкупі з ненаситними бажаннями і владолюбною конкуренцією, може зашкодити вашій психіці, призводячи до того, що ви почнете ставитися до людей «нижче» вас, як до другорядних істот, гідних лише вашої зневаги, а до людей «вище» вас, які мають більше майна і влади, як до об’єктів заздрощів і ревнощів.

Щоправда, тут може допомогти структурування (фреймінг). Переконайте себе: «У мене є вдосталь усього». Звісно, деякі люди потребують більше, ніж мають, оскільки значна частина населення на Землі все ще потребує безпечного місця для проживання, якісної їжі та інших предметів першої необхідності. Та більшість із нас завжди незадоволені й постійно почуваються обмеженими, хоча об’єктивно мають усе, що необхідно для хорошого життя. Я запозичив цю ідею з прекрасної невеликої поезії Курта Воннеґута «Джо Геллер», опублікованої в «Нью-Йоркері». Ці вірші присвячено автору відомого роману про Другу світову війну «Пастка-22». У поезії йдеться про вечірку в будинку мільярдера, яку відвідали Геллер і Воннеґут. Геллер зауважує Воннеґуту, що в нього є дещо, чого мільярдер ніколи не матиме: «переконання, що у мене вдосталь усього». Ці мудрі слова дають вам підставу бути в гармонії з собою і ставитися до людей довкола вас із любов’ю та повагою.

Джо Геллер

Правдива історія, слово честі:

Джозеф Геллер, видатний і захопливий письменник, нині покійний.

А якось ми були на вечірці в мільярдера на острові Шелтер.

Я сказав: «Джо, як ти там?», знаючи, що господар вечірки лише за вчорашній день, імовірно, заробив більше грошей, ніж роман Джо «Пастка-22» за увесь час із моменту публікації.