Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

Іноді правило да Вінчі може вберегти вас від робочого місця, де люди ввели вас в оману під час співбесід і в процесі найму, але почали показувати своє справжнє обличчя, перш ніж ви зголоситися на пропозицію роботи. Розгляньмо випадок, що стався з моєю подругою і колегою. Називатиму її Андреа. Вона отримала приголомшливу пропозицію — працювати з поважним ученим. Переконуючи її стати керівником нової революційної програми, науковець обіцяв Андреа тісну співпрацю, а також повну свободу дій і професійне визнання. Учений захоплювався набутим нею досвідом управління аналогічними програмами, ставився до неї з прихильністю й цілковито зачарував її. Проте вчений показав своє справжнє нутро одразу ж після того, як Андреа обійняла посаду «мрії», але ще до того, як офіційно стала до виконання службових обов’язків. Вона була так захоплена новою роботою, що завчасно почала відвідувати наради з науковцем і його колегами. Під час цих нарад учений не представив її команді, неодноразово перебивав Андреа та критикував її ідеї. Хоча Андреа наймали для розробки стратегії, їй було сказано: «Просто заскакуй на канатно-крісельний підіймач, що вже рухається». Коли Андреа попросила вченого про зустріч для обговорення її проблем, він відмовив, не бажаючи витрачати на це свій час. І тоді жінка розважливо махнула рукою на цю посаду.

Моя дружина Марина мала подібний досвід близько 20 років тому, коли була молодим юристом. Прийнявши пропозицію роботи, на якій вона мала працювати на відомого судового адвоката, Марина познайомилася з молодим юристом із цієї фірми, який «охарактеризував» боса як запеклого мудака. Коли адвокат почув від рекрутерів фірми, що Марина передумала, тому що «з ним важко працювати», він зателефонував їй, щоб вилаяти й розкритикувати її, та тиснув на неї, щоб жінка видала інсайдера, який його викрив. Марина відмовилася назвати ім’я свого інформатора, й адвокат став ще більш непримиренним, коли вона сказала: «Ваша поведінка під час цього дзвінка лише підтверджує правильність мого рішення».

Усе склалося би набагато простіше для Андреа й Марини, якби вони зробили свої домашні завдання заздалегідь. Проте вони мудро «чинили опір на початку», обидві позбавившись жорсткого ставлення у майбутньому й уникнувши роботи, де могли би підхопити «отруєння мудаками».

Відмовляйтесь або уникайте, за можливості

Не завжди можливо передбачити, яким буде ваш робочий колектив, перш ніж ви почали працювати. Люди, які винаймають вас, можуть здаватися чарівними і милими під час співбесіди (як учений це робив перед Андреа) або використовувати метод «заманити й підмінити», коли на роботу вас наймають чудові люди, а потім, опісля підписання трудового договору, вас засилають у ворожий колектив. Або робота може бути настільки напруженою, з довгими понаднормовими годинами, з необхідністю завершувати робочі завдання у стислі терміни чи із жорсткими клієнтами, що ви не зможете стримувати гнів і занепокоєння. Тож у цій ситуації діє правило да Вінчі: втікайте так швидко, як лишень зможете.

Одним із прикладів цього є розповідь офіціантки Джессіки Сівер, наведена в цікавій книжці «Робота», де зібрано понад 120 інтерв’ю, в яких американські працівники розповідають про свої робочі місця. Сівер повідомляє, що вона навчилася давати раду клієнтам, «коли їхнє ставлення дуже огидне або вони просто вважають себе великим цабе», уникаючи їх, а здебільшого — приборкуючи свою лють. Чаша терпіння Джессіки переповнилася після того, як вона шість днів поспіль відпрацювала в одному доволі людному і галасливому барі. П’яниця із Алабами замовляв спиртне для своїх друзів порцію за порцією і жодного разу не дав їй на чай. Опісля того, як він замовив ще кілька чарок текіли, Сівер «посипала його голову сіллю» і сказала: «Знаєш що, якщо ти зараз не почнеш давати мені чайові, то можеш виносити свою дупу геть із бару, бо я продала тобі спиртного щонайменше на 150 баксів, а ти тут жлобишся». Незабаром Сівер залишила цю роботу задля спокійнішого місця, де ризик «отруєння мудаками» був значно нижчий.

Інстинктивно Джессіка Сівер намагалась уникати того паразита, проте не могла цього зробити, бо він сидів посередині її секції. Вона зволіла вибрати відповідну тактику: якщо ви не можете або не хочете залишати свою роботу, зробіть усе можливе, щоб обмежити свій контакт із найгіршими людьми. Зробіть так, щоб кількість ваших зустрічей із відомими мудаками була якнайменша, відповідайте на запити від них максимально повільно і рідко, а коли не можете їх уникнути, скоротіть час контактів із ними. У п’ятому розділі я розглядатиму ще й тактики уникання, оскільки вони важливі для виживання на агресивних робочих місцях, які ви не можете або не хочете полишати. Але гра в хованки й уникання також може знизити ризик вашого зараження і поширення поганого настрою. Щоб зробити це, вам потрібно розучитися діяти так, як нас навчали в початковій школі: що «хороші діти» залишаються на своїх місцях і терплять все — від надокучливої нудьги до вчителів-гнобителів.