Володимир Василенко - Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»

Опрацювання кожного із згаданих законопроектів без залучення всіх заінтересованих структур громадянського суспільства, представників експертного середовища та опозиційних парламентських фракцій, тотальне ігнорування їхньої думки, як і висновківміжнародних інституцій, відмова привести положення цих законопроектів у відповідність з вимогами Конституції України, а також цілями та об’єктом Хартії вказують на замовний характер започаткованої Є. Кушнарьовим законодавчої ініціативи.

Після смерті Є. Кушнарьова рушієм російської спецоперації став В. Колесніченко, який давно увійшов в роль псевдозахисника прав російськомовного населення і якого російська влада почала активно використовувати для реалізації своєї мовної політики в Україні. За підтримки посольства РФ в Україні у першій половині 2007 р. В. Колесніченка було обрано, а, по суті, призначено головою «Всеукраинского Совета российских соотечественников» (ВСРС), незважаючи на несприйняття його кандидатури керівниками низки проросійських організацій, оскільки в той період він не очолював жодної такої організації. Восени 2008 р. його включають до керівництва «Всеукраинского Координационного Совета организаций российских соотечественников» (ВКСОРС), який було сформовано за допомогою, в тому числі і фінансовою, забезпеченою директором Департаменту по роботі із співвітчизниками закордоном А. Чепурніним та тодішнім представником "Росзарубежцентра" в Україні В. Богачем. (Див. С. Проваторов "Движение соотечественников на Украине: вчера, сегодня, завтра. Статья первая. Почему и как зародилась идея строить "консолидированное Движение соотечественников" — Русский век, 14.04.2011, портал для российских соотечественников: www . ruvek . ru ). Згодом В. Колесніченко стає головою ВКСОРС та членом «Всемирного Координационного Совета организаций российских соотечественников». За дорученням ВКСОРС В. Колесніченко бере активну участь в організовуваних російськими офіційними інституціями конференціях "российских соотечественников" і в своїх публічних виступах свідомо спотворює мовну політику власної держави, змальовує мовну ситуацію в ній в чорних фарбах, наголошуючи на неіснуючих утисках мовних прав російськомовних громадян, і закликає Росію до "культурної експансії" в Україні. Етнічний українець, громадянин України, народний депутат Верховної Ради України В. Колесніченко, який записав себе до "российских соотечественников", 3 грудня 2008 року одержує від президента Росії Д. Медведєва орден дружби «за збереження російської мови і культури», а наступного року очолює засноване під нього «Правозащитное движение «Русскоязычная Украина» .

Розроблену московськими анал і тиками і дею створення в Укра ї н і контрольованого з Кремля «движения» п і д назвою «Русская Украина» (інші варіанти назви «Общая Родина», «Родина»), як ключового елементу проекту «Русский мир», вперше озвучив 7 червня 2006 р. Д. Рогозін. /Див. «Русская Украина как альтернатива "пророссийской". Проект Института национальной стратегии. Агенство политических новостей, 24 апреля 2006 г./

Однак практична її реалізація розпочалась в Москві 27 квітня 2009 р. під час круглого столу на тему: «Русскоязычная Украина: возможности и проблемы консолидации» . Круглий стіл було ініційовано МЗС Російської Федерації і проведено інститутом СНД за дорученням Урядової комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном. Російську сторону представляли: Інститут СНД — К. Затулін (директор, перший заступник голови комітету держдуми РФ у справах СНД та зв’язках із співвітчизниками, член Урядової комісії у справах співвітчизників), В. Єгоров (заступник директора), К. Фролов (заввідділом України), Н. Смірнова (директор по міжнародних зв’язках), О. Докучаєва (заввідділом діаспори і міграції); МЗС РФ — А. Чепурнін (директор Департаменту по роботі із співвітчизниками, відповідальний секретар Урядової комісії РФ у справах співвітчизників), В. Сібілєв (заступник директора Департаменту); В. Богомазов (посол, експерт), А. Селезньова (третій секретар), В. Ліхачов (головний радник 2-го департаменту СНД МЗС РФ), С. Жильцов (директор Центру по вивченню СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Дипакадемії МЗС РФ), В. Лоскутов (радник-посланник Посольства РФ в Україні); Россотрудничество — В. Жуколенко (заступник керівника Агентства); РПЦ — В. Чаплін (керівник синоідального відділу по зв’язках Церкви та суспільства Московського патріархату).