Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Ще від часів Аристотеля мовиться про сновидіння, в яких ми, люди, маємо дещицю свідомості або в які можемо втручатися, однак термін «свідомі» для їхнього визначення запропонував француз Леон д’Ерве де Сен-Дені [61] Марі-Жан-Леон Лекок, маркіз д’Ерве де Сен-Дені (1822—1892) — французький філолог і психолог. у своїй праці Les rêves et le moyens de les diriger («Сновидіння та способи ними управляти»), датованій 1867 роком. Цей добродій не лише вивчав і викладав китайську мову, а й змолоду цікавився темою снів. У тринадцять років він почав фіксувати власні, занотовуючи їх у щоденник і супроводжую­чи записи малюнками. Це, мабуть, його надихнуло, бо, за його ж словами, він списав двадцять два зошити, заповнивши їх підсумками своєї сновидчої діяльності впродовж 1942 ночей, тобто за більш ніж п’ять років. Він визнає, що в деяких випадках не пам’ятав нічого, однак мірою того, як робив нотатки, лакун щоразу меншало.

У своєму творі він наводить чимало прикладів з власного досвіду сновидця й робить огляд думок інших авторів стосовно цієї теми. Крім того, він детально описує ті випадки, коли певною мірою усвідомлював свій стан, і розмірковує над роллю волі, пам’яті та уваги у снах цього типу.

Мине ще чимало часу, поки 1913 року голландський психіатр Фредерік ван Еден [62] Фредерік Віллем ван Еден (1860—1932) — голландський письменник і психіатр. повернеться до терміна «свідомий сон» у його нинішньому сенсі. У статті, де розрізняє дев’ять типів снів, він остаточно закріплює це словосполучення за тими сновидіннями, коли спляча людина знає, що вона спить, і здатна приймати рішення. Він посилається на власний досвід, згадуючи, що в період між січнем 1898-го та груднем 1912 року зафіксував 352 сни такого типу.

А проте лише 1975 року англійський психолог Кіт Герн [63] Кіт Герн (нар. 1950) — англійський психолог і композитор. проаналізував у лабораторії свідомі сни за допомогою волонтера, тридцятисемирічного Алана Ворслі, котрий уже років двадцять мав такого типу сни один або два рази на тиждень. Як ми вже зазначили в першому розділі, поки у REM-фазі все тіло паралізоване, м’язи очей рухаються. Відтак Гернові спало на думку, що сплячий може вдатися до м’язів очей як до засобу спілкування з ним. І їм це вдалося!

Коли він зрозумів, що спить, Ворслі, не прокидаючись, спромігся рухати очима справа наліво, і при цьому його рухи — згідно з сигналами електроокулограми (EOG) — виразно відрізнялися від типових для REM, швидких і нестямних. Крім того, під час сну Ворслі за командою натиснув на підключений до руки вимикач, і хоча йому снилося, що він зробив рух, насправді він не зміг поворухнути пальцем.

Учені досі дискутують щодо того, які властивості мусить мати сон, щоб його можна було назвати свідомим. Деякі, надто вимогливі, вважають, що — серед інших критеріїв — сновидець повинен бути в змозі приймати рішення, мати ті ж самі сенсорні й розумові можливості, а також спогади, що й під час неспання. Втім, усі сходяться на двох визначальних пунктах: сновидець мусить усвідомлювати, що він спить, а крім того, повинен спромогтися змінити почасти сюжет сновидіння.

Щоб довести відмінність цих сновидінь від інших, команда німецьких дослідників прикликала на допомогу найкращу спільницю — експериментальну науку й проаналізувала, що відбувається в мозку під час цих вельми специфічних сновидінь. І що ж вони виявили? Що певні зони — як-от передклиння, префронтальна кора, потилична й скронева частки — активніші, ніж у звичайному сні. Це мало б означати, що під час свідомих снів наші пізнавальні можливості більші, ніж коли сни звичайні або несвідомі. Говорячи докладніше, передклиння є зоною верхньої тім’яної часточки й задіяне в різних процесах, таких як увага та свідоме сприйняття.

Експерти стверджують, що найбільше схильні до снів цього типу діти наймолодшого віку. Однак, як це часто трапляється в житті, здається, це також є питанням волі: існують різні методики, щоб навіювати їх, нехай навіть наше дитинство далеко позаду.

Стівен Лаберж [64] Стівен Лаберж (нар. 1947) — американський психофізіолог. зі Стенфордського університету присвятив не одне десятиліття вивченню свідомих снів. Він відтворив чимало експериментів, подібних до дослідів Герна, написав на цю тему докторську дисертацію й 1981 року надрукував результати в одному спеціалізованому журналі. І відтоді не зупинявся. 1987 року він заснував The Lucidity Institute [65] Інститут свідомих сновидінь ( англ .). — організацію, діяльність якої полягає в дослідженні цього типу снів і навчанні методик їхнього запам’ятовування й контролю їхнього змісту.