Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

У деяких випадках кінематограф (як раніше література й казка) дає нам якусь певність, хоча її важко перетравити. Висловлюючись поквапно та абияк, у фільмі «Матриця» , приміром, сюжет будується на припущенні, буцімто існує реальність, у якій ми, люди, раби машин і всі живемо в їхній уяві.

Звичайно, перш ніж взнати це, героєві стрічки доводиться зробити нелегкий вибір: червона пігулка чи синя? Ні, йдеться зовсім не про смаки льодяників, а тим паче галюциногенів: за допомогою червоної пігулки можна взнати всю правду й лише правду, тоді як синя позначає все як сон і дозволяє героєві жити й далі удаваним, зате спокійнішим життям. Не варто й говорити, що той обирає червону й вирішує звільнити все людство від його сліпоти. Ця титанічна (принаймні дотепер) задача потребувала від героя не одного, а трьох повнометражних фільмів, повних стрілянини, пригод і «всіляких халеп» [59] Як сказав би Оакі — персонаж аргентинського анімаційного серіалу «Іхітус». — Прим. авт. .

Насправді це один із тих сюжетів, які найбільш успішно звернулися до питання, наскільки реальними здаються (а може, є?) наші сни. Однак існують люди, для яких цей екзистенційний сумнів майже нестерпний. Деякі з них реа­гували настільки своєрідно, що вдалися до юридичних позовів через те, що їм наснилося.

Ми можемо спати й бачити сни. Можемо не спати й думати. А можемо бути під дією анестезії й галюцинувати? Анестезія занурює нас в особливий стан: ми не спимо, але водночас не бадьорі й не напоготові. Є чимало людей, які, поки відходили від анестезії, запевняли, нібито бачили якісь видіння... і що ж вони бачили!

Насправді достеменно не відомо, снили ці люди, галюцинували чи з ними відбувалося щось інше. Незаперечним є те, що вже півтора сторіччя відомі випадки, коли люди запевняли, що під дією анестезії нібито пережили сексуальний досвід. Це спричинило тривалу дискусію про те, якими такі моменти вважати — реальними чи уявними.

Перший такий зафіксований випадок переносить нас у Париж 1847 року. Ситуація виглядала так: один дантист повинен був вирвати по одному-два зуби двом дівчатам. Щоб уникнути болю, він застосував як анестезуючий засіб ефір. Однак після видалення зубів дівчата звинуватили лікаря в тому, що він намагався їх зґвалтувати.

Через ці звинувачення справа дійшла до суду. Під час судового процесу зважили ймовірність того, що ефір міг викликати галюцинації. Та хоча дантист запевняв і волав, що він невинний, його засудили до ув’язнення.

Правду кажучи, в ті часи було важко визначити справжні наміри дантиста й про що зрештою йшлося — факт чи сон. Або (чому б ні?) про потаємний реванш: адже багато хто залюбки помстився б дантистові за бормашину, амальгаму та фтор! У кожному разі, згідно з ухвалою суду, він не лише вирвав їм зуби, а й здійснив інші процедури.

З плином часу дискусій і досліджень побільшало. Сьогодні ми знаємо, що 20 % людей, яким роблять анестезію на основі пропофолу, стверджують потім, що бачили сни. А проте задіяний у цьому механізм не зовсім зрозумілий, оскільки REM-фаза не спостерігається; тобто відсутні швидкі рухи очей, хоча чимало зон кори головного мозку, здатних виробляти сни, перебувають в активному стані. Якщо ці дослідження триватимуть, паризький дантист, поза сумнівом, волів би жити в наш час і апелювати, маючи на руках результати електроенцефалограми.

Інша речовина, яка, здається, пускає чвалом нашу психічну організацію, — хлороформ. Коли його застосовували в медицині, пацієнти стверджували, нібито їм сняться еротичні сни, й до того ж уживали лайливі слова. І справді, 1849 року на медичному конгресі один лікар спеціально просив, щоб ця речовина не застосовувалася під час пологів через те, як вона позначається на лексиці дам. Хтозна яких жахливих речей наслухався цей бідолаха, поки у тих були перейми.

Скільки разів ми хотіли мати можливість змінити зміст наших снів, переінакшити їхній фінал або щоб героєм нашої історії був хтось інший? Стикатися з власним несвідомим у його світі й за його правилами — це, мабуть, звучить дещо дивно, однак не видається абсолютно неможливим: вважається, що половина населення Землі принаймні один раз у житті мала такий досвід.

Ми говоримо про свідомі сновидіння, тобто ті, про які ми знаємо, що це сон, і на які можемо свідомо впливати, приміром, змінюючи їхній зміст. За Зигмундом Фройдом (будь-яка подібність з іменем персонажа Кальдерона є простим збігом) [60] Мається на увазі подібність імен Зигмунд ( нім .) та Сехізмундо ( ісп .). , мозок виявляє в снах наші страхи й підсвідомі бажання. Він переряджає їх, вдаючись до символів, перебільшень, зміщень та багатьох інших більш або менш складних операцій. Зрештою, він являє їх через персонажів і дивні ситуації у віртуальному світі, який живе за власними законами. Однак, здається, ми здатні змінювати деякі з цих речей.