Люба Клименко - Вибрані хіти

Він знав, що робив.

Він викликав дух пана Домбровського.

І пан Домбровський за мить з'явився…

Спершу почали дзвеніти кришталеві чарки і бокали на столах, потім задрижали шибки на вікнах «келій», потім шибки повилітали з рам і з дзенькотом попадали на землю. Потім розверещалися жінки. Потім налетіла зграя кажанів і почала загрозливо кружляти над гостями. Потім пугач почав пугикати. Потім почулося надривне ридання.

Оленка підбігла до Марка Антонія і почала вмовляти:

— Професоре, я вас дуже прошу, припиніть грати!

Однак Марк Антоній отримував садистську насолоду від усього цього. Він оскаженіло грав на фортепіано, вигадуючи на ходу все нові й нові пасажі аранжування мелодії відомого українського романсу.

Замість того, щоб розбігтися по кімнатах, гості збилися в купку, перестрашено роззираючись довкола і відмахуючись від кажанів.

Оленка бігала по подвір'ю і давала розпорядження сільським дядькам, молодицям, хлопцям і дівчаткам. Ті спритно виконували всі доручення, виносили посуд на кухню, збирали скло розбитих вікон, абсолютно незважаючи на кажанів…

Зненацька сталося щось зовсім неймовірне: теплої літньої ночі на подвір'я почав падати сніг… Снігопад був справжнім апофеозом містичної фантасмагорії. Стало ясно, що при всьому бажанню Орест не зміг би здійснити аж таку містифікацію.

Гості протверезіли. Вони продовжували стояти серед подвір'я, збившись в купу, пороззявлявши роти…

Зупинилися навіть сільські дядьки, незворушні сільські хлопці і сміхотливі молодички. Зупинилася Оленка. Зупинився Орест. Зупинилася Марія Фернандес. Не зупинявся тільки Марк Антоній.

Усі дивилися в небо, на це небесне чудо. На цю дивовижну красу…

Марк Антоній дивився на букет білої акації, вкритий шаром снігу, що стояв у вазочці на роялі…

Назад до Львова їхали в тому ж самому складі: Орест, Оленка, Марк Антоній та Марія Фернандес. Тільки тепер Марка Антонія посадили попереду, а «дівчата» сиділи ззаду.

Марк Антоній лускався від злості: Марія Фернандес провела минулу ніч з Оленкою. Цікаво, що вони там роблять іззаду? Він не витримав, і обернувся.

Марія Фернандес і Оленка дивилися кожна в своє вікно, але… але руки їхні були разом…

Удома його чекало ще одне розчарування: повернулися з Луцька Олег з Мартусею, а з гольф-клубних забав утомлені Хосе і Хорхес.

До нього підбігла Мартуся і обняла його за шию:

— Я скучала за своїм Босиком! — повідомила вона. — А Босик за мною?

— Звичайно! — збрехав він і зиркнув на Марію Фернандес. Та демонстративно відвернулася.

Марк Антоній почував себе зрадженим і тотально зламаним.

Він нічого не міг робити. Він не міг примусити себе сісти за рояль, він не міг спати, не міг перебувати у власному домі. Присутність щасливої сімейки, яка знову об'єдналася, просто виводила його із себе.

Побачивши, як Олег уранці цілує Марію Фернандес у кухні, Марк Антоній мало не схопив інсульт: «Вони сьогодні вночі займалися любов'ю!»

На Олегове: «Пішли на гору працювати!» він тільки відмахнувся і вискочив із дому, як обпечений.

Марк Антоній почав бродити, як причинний, по місту. «Вона мене не любить! Вона мене не любить! Вона мене не любить!» — кричало все в ньому.

«Господи! Як мені важко! Я зовсім один! Один у всьому світі! Я нікому не потрібен! А їй добре: вона повернулася в лоно своєї сім'ї, де її всі обожнюють. Та не тільки вони. Її обожнює Оленка. Її обожнюють усі, хто з нею стикається. Вона купається в їхній любові, увазі, обожнюванні! Чи є в її житті місце для Марка Антонія? Так, там було одне маленьке місце, але виявилося, що воно лише тимчасово звільнене для нього, він туди втрапив цілком випадково, і от термін його перебування там закінчився, і його витурено звідти».

Марк Антоній був ображений, принижений, нещасний, з потоптаною гордістю і розбитим серцем.

Він не знав що робити. Він взяв телефон, передзвонив Оленці й напросився на зустріч.

Оленка примчала до нього на побачення стрілою.

Вони сіли в кав'ярні. Марк Антоній довго не міг почати розмови. Оленка вирішила взяти ініціативу у свої руки.

— Ну давайте, професоре, кажіть, як ви страждаєте за Марією Фернандес. Оленчине серце витримає все.

— Вона мене кинула.

— Професоре, вона одружена жінка. Якщо ви завели роман з заміжньою жінкою, ви повинні бути готові до того, що вона колись повернеться в лоно сім'ї.