Люба Клименко - Вибрані хіти

…Мені потрібна Оленка!»

Марк Антоній аж присвиснув від власного відкриття.

Він подивився в очі Оленці. Перед ним сидить надійний друг, партнер, який любить його, який відчуває його.

Довге біле волосся спадало донизу. Сірі очі підкреслювала сіра блуза. Її шкіра була біла і ніжна.

Гроза закінчилася, підійшов офіціант і відкрив вікно. У кав'ярню ввірвалося свіже іонізоване повітря.

«У нас будуть слухняні діти. Оленка водитиме їх на музику, на спорт. А дівчинка обов'язково займатиметься танцями. Чи встигатиме Оленка з дітьми і з продюсерством „Ностальджії“?»

Він іще раз на неї поглянув. Вона була серйозна і спокійна.

«Встигатиме, — заспокоїв себе він. Крім того, що вона — красуня, вона ще й розумничка», — подумав Марк Антоній і взяв її за руку.

Оленка на мить здивувалася, а потім зрозуміла все.

— Ти вийдеш за мене заміж? — спитав Марк Антоній.

Оленка дуже пильно подивилася йому в очі.

— Так, — сказала вона рівним партнерським тоном.

Оголошення про заручини Марка Антонія з Оленкою було сприйнято у Львові, як сенсацію. Всі говорили про це у кожній кав'ярні, в кожній тусовці, у кожному закладі, де любили класичну музику.

Марк Антоній відчув у собі різкі зміни. У нього неначе гора звалилася з пліч. Він абсолютно абстрагувався від Марії Фернандес, повністю сконцентрувавшись на передшлюбних клопотах. Проаналізувавши своє несподіване рішення, він зрозумів, що зробив дуже правильний вибір.

Оленка — це була саме та людина, яка йому була потрібна в житті. З нею було надійно і спокійно. З нею приємно було пройтися містом, посидіти в ресторані, піти на концерт. У них спільне коло друзів, інтересів, а тепер ще з відродженням «Ностальджії» — спільні творчі й комерційні плани.

У цей момент життя, після палкого роману з Марією Фернандес, йому більше всього на світі хотілося спокою і стабільності. Він більше не хотів мучитися докорами сумління перед другом, він не хотів ночами чекати, чи прийде до нього Марія Фернандес, він більше не хотів палати пристрастю від одного її слова, від одного її запаху, від одного її погляду, доторку… Він від цього втомився. Він уже цього не хотів. Він хотів спокою і стабільності. Стабільності й спокою…

Оленка своєю організованістю страшенно полегшувала йому життя, вона зняла з нього купу дрібних проблем, які завжди його мучили — рахунки, копіювання, принести, віднести, переговорити з сантехніком, відповісти на неприємний дзвінок… Марк Антоній щиро дивувався: чому він раніше не прийшов до цього рішення? Невже треба було з'явитися у його житті Марії Фернандес, щоб йому відкрилися очі?

Марія Фернандес… Марк Антоній відкидав саму думку про неї. Вона внесла в його стабільне холостяцьке життя хаос, в якому він більше не міг існувати. Він хотів порядку. Марія Фернандес все робила проти правил. А він хотів жити за чітко встановленими правилами. Марія Фернандес спалювала його, а він хотів лежати у легкій прохолоді. Як добре, що Оленка виявилася настільки мудрою, що зрозуміла це.

Коли Олег сказав, що вони всією шаленою сімейкою переїжджають, Марк Антоній щиро зрадів. Він активно допомагав пакуватися, збирати речі, намагаючись не дивитися на Марію Фернандес. Та й вона, здається уникала його.

Після від'їзду шаленої сімейки будинок став великим і тихим. Було трохи дивно, однак йому це подобалося. Він бродив кімнатами, від яких трохи відвик за час перебування Олегової сім'ї, сідав на крісла, переставляв меблі… Добре, що вони поїхали. Добре, що вона поїхала… Добре…

Він присів на ліжко, на якому Марія Фернандес не встигла поміняти постіль, за що дуже вибачалася, побігши на таксі, яке нервово сигналило.

— Не треба вибачатися. Я сам все зроблю, — сказав він тоді й подумав: «Я ж — не маленький».

А тепер треба поміняти постіль, бо сьогодні до нього прийде Оленка…

Марк Антоній поглянув на ліжко. Марія Фернандес спала з цього боку. Де він сидів зараз. У подушці, на якій вона спала, здається, лишилася вм'ятина від її голови. Марк Антоній вирішив збити її, надати нейтральної форми.

Він узяв у руки подушку і на мить заплющив очі…

Йому на плече сіла чорна голубка і подивилася сумним жовтогарячим оком на нього. Він акуратно рукою зняв її з плеча і посадив на коліна. Вона не опиралася. Він вказівним пальцем почав гладити її по голівці. Вона примружилася…

… Марк Антоній прокинувся, обнімаючи подушку, на якій спала Марія Фернандес. Він підхопився з місця, мов ошпарений. Що це за провал пам'яті? Як це сталося? Він сердито жбурнув подушку на ліжко.