А небеса завжди стояли на охороні любові. Тому вони таємно, неофіційно послали на землю Синього ангела любові, який повертає людям людське…
Ти питаєш, яка вона у ліжку?
У ліжку вона — модрина в руках столяра. Якщо ти добрий майстер, ти повинен мати сильні руки, сильні ноги, ти повинен міліметр за міліметром точно і вправно тесати її. Ти її тешеш, а вона стогне від насолоди. Модрина — дерево піддатливе, але все-таки це дерево. Воно хоче сили. Після того, як майстер закінчить свою роботу, на дереві проступає неповторний рожевий візерунок…
Марія Фернандес — це не жінка, це підсмажене ароматне кавове зерня, це чорний шоколад, це мохітос, це калуа, це сигара, це листок коки, це мачете…
Марія Фернандес — це Paloma Negra, чорна голубка…»
Прощальна записка Марії Фернандес до Марка Антонія.
Дякую тобі за те, що ти був у моєму житті…
Ya mе cansé de Horary nо amanece
Ya no sé si maldecirte o por ti rezar,
Tengo miedo de buscarte y de encontrarte
Donde me aseguran mis amigos que te vas.
Hay momentos en que quisiera mejor rajarme
Pa'arrancarme ya los clavos de mi penar,
Pero mis ojos se mueren sin mirar tus ojos
Y mi carino con la aurora te vuelve a llamar.
Ya agarraste por tu cuenta las parrandas,
Paloma negra, paloma negra, donde donde andaras…
Ya no puedo con tu honra parrandera,
Si tus caricias han de ser mias, de nadie mas.
Ya aunque te amo con locura ya no vuelvas,
Paloma negra tu eres la reja de un penal,
Quiero ser libre, vivir mi vida con quien yo quiera,
Dios, dame fuerzas, que me estoy
muriendo por irlo a buscar.
Y agarraste por tu cuenta las parrandas,
Paloma negra,paloma negra, donde donde andaras… Ya no puedo con tu honra parrandera,
Si tus caricias han de ser mías, de nadie mas.
Це питання мучає всіх, і мене, її продюсера, також.
Відповідаю так: Люба Клименко — це щось на кшталт Мокреди:
тобто обрядової ляльки, яку жінки в країні, імені якої ми не хочемо вимовляти, виготовляли під час жнив. Мокреда, окрім забезпечення сухої погоди під час збору урожаю, допомагала жінкам виконувати одночасно кілька видів робіт.
У принципі Люба Клименко — також щось на кшталт Вішну з десятьма аватарками.
Будемо вважати, що 10 аватарок — це її десять романів. Перший роман, перевиданий вже чотири рази, — «Пор'ядна львівська пані»; другий у нинішньому збірнику публікується втретє: це «Великий секс у Малих Підгуляївцях»; третій роман друкується тут же вдруге — «Paloma Negra»; четвертий — також удруге: «У світі твар… пардон, мужчин»; п'ятий роман Люби Клименко — «Антипедагогічна поема» з трьома різними кінцівками; шостий — «Ієрогліф кохання». Сьомий, восьмий, дев'ятий, десятий — чекають своєї черги на реінкарнацію.
Ну що ж. Ждьом-с.
Марина Гримич
Чорна голубка
Я втомився плакати…