Люба Клименко - Вибрані хіти

Марк Антоній побілів. Хто йому розповів про його роман з Марією Фернандес? Не вистачало їм зараз посваритися.

Він примирливо поклав руку йому на плече:

— Слухай…

Однак Олег різко випручився.

— Іди, я тобі щось покажу. Тобі теж буде дуже цікаво.

Марк Антоній, сп'янілий від скотчу і співу Марії Фернандес, слухняно пішов за Олегом. Той вивів його на другий поверх, з якого відкривався чудовий вигляд на зимовий сад.

Олег показав рукою кудись у закуток. Там, крізь листя банану проглядали дві плями — це були Марія Фернандес і Оленка.

Вони цілувалися. Оленка була вищою за Марію Фернандес, тож вона схилилася і тримала її обличчя двома руками. Марія Фернандес правою рукою знімала з Оленчиного плеча шлейку, помалу її стягувала, аж поки не оголила грудь. Вона почала середнім пальцем легенько малювати навколо Оленчиного соска літеру О, а потім великим і вказівним пальцем легенько потягла за нього…

— Ти таке колись бачив? — нетерпляче переступаючи з ноги на ногу шепотів Олег.

— Курва! — прошипів крізь зуби Марк Антоній.

Олег заспокійливо поплескав його по плечу.

— Оленка не винна, це — моя… — сказав він.

«От я і кажу: курва Марія Фернандес!» — промовив він подумки.

Олег і Марк Антоній заворожено споглядали те, що відбувалося у зимовому саду. Марк Антоній відчув, що збуджується. Він зиркнув на Олега. У того виступили крапельки поту на лобі.

Зненацька ззаду почувся голос:

— О, а що ви тут робите?

Це був майбутній тесть Марка Антонія.

Олег і Марк Антоній, перелякані тим, щоб пан Зенко не побачив свою доньку, майже закричали у відповідь:

— A-а! Пане Зенку! Як ви нас тут знайшли?

Марк Антоній глипнув краєчком ока, чи його жінки почули небезпеку. Оленка перелякано натягувала шлейку, ховаючи грудь, а Марія Фернандес шмигнула кудись углиб саду.

— Що ви там побачили? — пан Зенко був уже добряче напідпитку.

— Та от… — непевно пробурмотів Марк Антоній. — Оленку шукаємо. Вона тут прогулюється садом.

Пан Зенко перехилився через бильця балкона. Оленка помахала йому тремтячою рукою.

— А! Потрапила пташечка в клітку? — закричав він на повний голос. — Все, назад дороги немає! Насолоджуйся своєю самотністю, поки є нагода! Далі підуть — сім'я, діти…

Пан Зенко, обнявши однією рукою Марка Антонія, другою — Олега, повів їх до зали…

Заручини відбулися…

Минув місяць. Місяць клопотів, майже непомітних для Марка Антонія, бо все на себе взяла розумничка Оленка. Вона його лише попросила не спізнитися завтра, в суботу, до церкви, а після того — в ресторан на забаву. Ніяких проблем. Ідеальний вибір.

Марк Антоній сидів у себе вдома і слухав перші записи дуету «Ностальджія». Щось йому в них не подобалося…

Він подивився на годинник. Була восьма година. Він взяв трубку і набрав по телефону Оленку:

— Привіт, що ти робиш?

— Роблю «руки-ноги».

— Прошу?

— Манікюр і педикюр.

— Ага. Що робитимеш уночі?

— Спатиму. А ти?

— І я.

— То до завтра?

— До завтра.

Марк Антоній поклав трубку.

Не було відчуття святковості. Не було відчуття пафосу. Було все просто і спокійно. Так, як можна було тільки мріяти.

Остання холостяцька ніч. Може, треба було її якось відзначити в «хлопчачій» компанії? Та ні, не хотілося. Може, треба було запросити повію?.. Навіщо? Коли є Марія Фернандес.

Марк Антоній подумки заткнув собі рота. Але вже було пізно.

Він захотів її. Він так сильно захотів її, аж йому захотілося кричати.

І він таки закричав:

«Господи, якщо ти мене чуєш, зроби так, щоб до мене зараз прийшла Марія Фернандес! Обіцяю, це буде востаннє! Віддаю десять років життя за одну ніч!»

Він заплющив очі, намагаючись почути, що йому відповість Бог.

Натомість задзвонив телефон, і він почув веселий, аж надто веселий Оленчин голос.

— Можна я зараз прийду до тебе? — спитала вона.

— Приходь, — без ентузіазму, проте дуже чемно, по-львівськи, промовив Марк Антоній.

— Тільки я буду не сама. Нічого?

— Нічого… — зовсім розчаровано відповів Марк Антоній і швиргонув трубку…

Оленка дійсно прийшла не сама. З собою вона привела Марію Фернандес.

Обидві були добряче напідпитку. Сміялися з кожної дрібниці, жартували, обнімалися.

Попросили собі ще налити. Він налив. Їм і собі.

Він відчув, що дівчата прийшли не просто так.

Вони мали на меті одну паскудну справу. І вони конче хотіли її зробити. Марк Антоній вже здогадувався, яку, але це його якось не надихало. Уявити себе в ліжку з двома жінками — з майже колишньою коханкою і майже дружиною — йому було важко.