Люба Клименко - Вибрані хіти

— Неправда! — сказала Клавдія і взяла його за руку.

Марк Антоній не міг навіть звільнити її.

— Ти мене класно трахав. Мене так ніхто не трахав. Я хочу тебе. Прямо зараз…

«Господи! За що мені це все? — подумав Марк Антоній і жалібно подивився в бік Марії Фернандес. Та просто пропалювала його своїми поглядами-блискавками. — Я цього не витримаю! Хоч би хтось мені поміг! Пане Домбровський!» — заволав він внутрішнім голосом.

Пан Домбровський не прийшов на допомогу. Проте поряд з'явилася Оленка. Вона взяла Марка Антонія за руку і сказала:

— Вибачте, мені дуже потрібен зараз пан професор, я можу його забрати?

Однак Клавдія була не з тих, хто так легко здається.

Вона схопила його за другу руку і оголосила:

— Тільки через мій труп!

Оленка розсміялася своїм дзвінким сміхом:

— Навіщо умирати? Я хочу попросити пана професора щось зіграти! Він за це одержав гонорар!

Охмелілим розумом Клавдія зрозуміла, що нічого небезпечного не відбувається, тому безсило кивнула.

Оленка взяла Марка Антонія під лікоть, як старенького дідуся, і повела до фортепіано, промовивши стишеним голосом:

— Тепер вам доведеться трохи пограти, професоре, хоча б для відведення очей.

Він зітхнув. Дуже не хотілося бути клоуном на цьому видовищі.

Марк Антоній поплентався до інструмента, але буквально наштовхнувся на «розборки» Марії Фернандес з паном Іваном. Великий діяч обласного масштабу не тільки впізнав Марію Фернандес, він, судячи з усього, ще колись був небайдужий до неї. А що, як і вони колись були коханцями? Фе, оце товсториле опудало і вона, найжаданіша з усіх жінок світу? Що за іронія долі!

— Ви що — домовилися? — спитала Оленка.

— Я не розумію, — неуважно відмахнувся Марк Антоній.

— Ви що, домовилися з Марією Фернандес, що влаштуєте однакові сцени членами однієї і тієї ж родини?

— Нічого ми не домовлялися! — грубо відповів Марк Антоній.

Оленка лише знизала плечима.

— Хто цей козел? — спитав він.

— Я вам вже про нього казала.

— Я маю на увазі, що він має спільного з Марією Фернандес?

— Я що — всесвітня служба інформації?

Оленка зітхнула.

— Доведеться йти і її рятувати.

І вона підійшла до тієї парочки, що сварилися.

Марія Фернандес нарешті вирвалася з тенет пана Івана і відразу ж накинулася коршуном на Марка Антонія:

— Я тебе зараз уб'ю! Що ти маєш спільного з тією лахудрою?

Марку Антонію аж заціпило. Замість того, щоб він їй читав лекцію про норми пристойності, вона його вичитує по повній програмі!

— Це я тебе хочу спитати: що ти маєш спільного з тим козлом?

— Не замилюй мені очі! Скажи, що вона твоя коханка! Принаймні колишня!

— А ти скажи, що він твій колишній коханець!

— Я не спала з ним, хоч як він цього і домагався, та й то, це було 20 років тому! А ти?

— А я… — розгубився Марк Антоній. — А я спав з нею… Хоча це було 10 років тому…

Марія Фернандес прошипіла крізь зуби:

— Я не хочу тебе більше бачити. Ніколи!

Вона розвернулася і пішла геть.

Марк Антоній розгублено стояв серед натовпу чужих людей.

— Танці! Танці! Ми хочемо танці! — заволали п'яні голоси, і Оленка побігла виконувати забаганки гостей, зрадівши що більше не повинна силувати Марка Антонія до гри на фортепіано. Він ледь-ледь стояв на ногах.

Він не знав що робити — іти шукати Марію Фернандес, чи залишатися тут. У нього крутилася голова. Він почував себе просто вичерпаним. Він попрямував до своєї кімнати, ліг на ліжко і заплющив очі.

Шумна музика у стилі диско дратувала його, він накрив голову подушкою і спробував абстрагуватися від усього.

Однак у вухах стояв повний рейвах, а перед очима мерехтіли різні обличчя, то з'єднуючись в одну потворну масу, то роз'єднуючись на якісь гном'ячі пики, які з нього реготалися. Просто якась фантасмагорія.

На душі нило, хотілося з неї виблювати все, що там зібралося і почало бурдіти. Марк Антоній крутився на ліжку, поки йому не стало зовсім кепсько. Він відчув дику самотність, хотілося кричати, плакати, однак ні голос, ні очі не слухалися його душі. Він не зміг ні заплакати, ні закричати…

Марк Антоній встав з ліжка, рішучим кроком вийшов з кімнати і попрямував у дворик, де розважалися п'яні нові українці, наблизився до пульта музичного центру і вирубив музику.

Дехто з п'яних гостей втупився в нього своїми червоними баньками, а дехто продовжував кривлятися в танці, навіть не помітивши, що музика більше не грає.

Марк Антоній сів за рояль і заграв варіації на тему «Як почуєш вночі…»