Люба Клименко - Вибрані хіти

Приїзд «нових українців» був для Марка Антонія і Марії Фернандес певною несподіванкою. Це сталося рано вранці, коли вони прокинулися від дивного шуму у дворі замку. Підбігши до вікна, вони побачили цікаву публіку: чоловіки з солідними чиновницькими черевцями і червоними пиками в «лакостах», «томіхілфінгерах», «полах». Жінки були двох видів, залежно від того, кого взяли з собою ті червонопикі дядьки — дружину чи коханку. Тому вони розбилися явно на дві групи — «законних дружин» і «дєвочек».

— Вогненебезпечна суміш, — промовив Марк Антоній. І раптом запнувся: в одній із «законних дружин» він упізнав свою колишню коханку.

Поки він оговтувався від побаченого, Марія Фернандес, у свою чергу без ентузіазму, промовила:

— Здається, я знаю іменинника. Падло рідкісне. Це він виганяв мене з інституту, коли я вийшла заміж за чилійця.

Марк Антоній про свій зв'язок з леді в червоному спортивному костюмі вирішив не признаватися. Тоді б йому довелося розповісти, звідкіля він її знає. А знав він її з того, що вона була тривалий час покровителькою їхнього з Олегом фортепіанного дуету «Ностальджі» в часи їхньої молодості. Причому так складалося у Марка Антонія по життю, що всі покровительки обов'язково прагнули з ним переспати.

За сценарієм, гості, а їх було десятків зо три, розмістилися по «келіях», тобто по кімнатках, розташованих уздовж внутрішнього периметра замку галерейного типу. Оленка розповідала, що грошей на гарні номери в них не було, тому вони вирішили зробити стиль «екстремального» туризму: в келіях була аскетична обстановка — одне або двоє залізних ліжок, залишених у спадок від лікарняних часів (звичайно ж, добре продезинфіковане і пофарбоване в голубий колір), і два-три стільці для одягу. В стіні було продлубано кілька ніш для лампад. І, практично, все. Комфорт компенсувала білосніжно чиста постіль і досить пристойна ванна з туалетом, на які таки довелося витратитися. Власне, нинішня вечірка мала й покрити борг за встановлення сантехніки.

Отже, після того, як залишили речі гостей у келіях, їх самих повели околицями, де мали влаштувати для них перший «швидкий сніданок» у вигляді пікніка.

Тим часом Марія Фернандес з Марком Антонієм знову лягали в ліжко, щоб відіспатися після бурної ночі.

Марк Антоній прокинувся від легенького доторку до плеча. Над ним стояла Оленка.

— Вже третя година. Вставайте, народ хоче хліба і видовища.

Марк Антоній ще раз подивився через вікно у двір, намагаючись переконатися, що не помилився він в ідентифікації своєї колишньої коханки.

Так, це була вона. Примхлива, неконтрольована, скандальна.

Марк Антоній признався Оленці про свій колишній зв'язок з дамою.

— 0, це і є дружина нашого іменинника.

Дама вже встигла переодягтися: червоний спортивний костюм вона змінила на довге вечірнє плаття.

— Розумієш, я не хочу «обслуговувати» ту публіку. Сподіваюся, ти не образишся, якщо я заберу свою пропозицію назад?

Оленка не образилася. Навпаки, вибачилася.

— Це ви вибачте мене, професоре. Ви маєте рацію… Нема проблем, за рояль сяду я. В принципі, я це завжди роблю. Тільки… — Оленка завагалася.

— Що ти хочеш? — погладив її по-батьківськи по голові Марк Антоній.

— Тільки без Марії Фернандес буде скрутно… Постарайтеся умовити її.

Марк Антоній посміхнувся.

— Ти будеш сміятися, однак у іменинникові вона також впізнала когось, судячи з усього, не дуже приємного для неї.

— Це завал, — зблідла Оленка. — Пан Домбровський без неї не з'явиться.

— Я щось придумаю, — заспокоїв її Марк Антоній.

Оленка вдячно поцілувала його в щічку.

Звуки фортепіано розбудили і Марію Фернандес. Вона солодко потягнулася в ліжку, сіла на нього, а побачивши Марка Антонія, який спостерігає через вікно за забавою, підійшла до нього. Вона вправно пірнула своїми руками-рибами в його штани.

Марк Антоній від несподіванки здригнувся.

— Я перевіряю, чи все лишилося на місці після вчорашньої ночі, — пожартувала вона і витягла руки.

Марк Антоній її ніжно обняв і почав цілувати.

На смак вона була — ніжний вишуканий трюфель. Солодкий, гіркий, м'який. Всередині може бути будь-яка начинка, з будь-яким присмаком, тут єдиного правила не існує, бо Марія Фернандес — жінка без правил. Але моя Марія Фернандес має начинку з ароматом гіркого мигдалю. Трюфель тане у тебе на губах, тане в твоїх руках, приємно лоскоче по язику, і ще довго-довго по тому на твоїх губах і в тобі лишається його смак…