Люба Клименко - Вибрані хіти

— На жаль, завтра доведеться купувати нові. Я не планував їх запалювати, однак панові Домбровському цього захотілося. Це він їх запалив.

— Це твої фіглі? — поцікавився Марк Антоній.

— Ні, то, мабуть, пан Домбровський це зробив.

«І коли це він встиг, якщо щойно був у моїй шкурі… — подумав Марк Антоній з усмішкою. — Чи то я був у його шкурі…»

Після кожної пісні сільські тіточки і дядьки чемно і якось по-дитячому аплодували в долоні.

Нарешті концерт закінчився, і всі потихеньку розійшлися. Марк Антоній вирішив трохи пограти на роялі. Може, завтра йому доведеться грати роль пана Домбровського?

Коли він закінчив, було дуже пізно. Всюди було тихо-тихо. Він пробрався у ту кімнатку, де провів сієсту, однак побачив, що в його ліжку хтось спить. Придивившись, він упізнав Марію Фернандес.

Він хотів був піти, пошукати іншу кімнату, однак вона підвела голову і перелякано спитала:

— Що ти тут робиш?

— Це моя кімната!

— Як — «твоя». Мене Оленка привела сюди…

— A-а, Оленка… — здогадався Марк Антоній.

— Можна я приляжу?

— Почекай, — пошепки сказала Марія Фернандес і раптом несподівано розсміялася. — Мені щойно такий сон приснився! Неначе я — Анна Марія, а ти — пан Домбровський… Тільки насправді, я не донька графині….

— Знаю-знаю, — закрив їй рота поцілунком Марк Антоній. — Мені удень на цьому самому місці приснився точнісінько такий сон.

— Не може бути! — ще раз розсміялася Марія Фернандес.

Марк Антоній заліз рукою під її сорочку.

— Почекай, — знову зупинила вона його. — Я хочу не так… А так, як було вві сні, в альтанці.

І знову розсміялася.

— То пішли! — радо зголосився він.

— Почекай, — знову сказала вона. — Я хочу бути в такому ж платті з багатьма спідницями… Мені тут Оленка приготувала на завтрашній концерт… І вона похапцем перевдяглася в довге плаття.

— Трохи не сходиться на грудях… Але загалом, добре, — сказала вона задоволено, взяла його за руку, і вони крадькома, як Анна Марія з паном Домбровським, прокралися в альтанку над рікою.

Марк Антоній розвернув Марію Фернандес задом, вправно (він вже мав справу з цим удруге за день) закинув її верхні й нижні спідниці, зняв з неї нижню білизну і пробрався рукою до її клітора. Вона слухняно розставила ноги і вигнулася, щоб одержати якнайбільше задоволення.

Його «інструмент» вже не хотів смирно сидіти в штанях, і Марк Антоній запустив його в роботу. Із попереднього свого досвіду він знав, що жінки не дуже любили займатися з ним любов'ю у такій позі. Це положення розраховане на ті випадки, коли інструмент недостатньо великий чи потужний, щоб доставляти жінці задоволення в інших позах. Коли жінка стає задом, робоча відстань значно скорочується, тому це жінкам дуже подобається. У його випадку було інакше. З його «богатирем» жінкам було просто боляче.

Пам'ятаючи про цей свій досвід, він старався дуже обережно зайти в Марію Фернандес.

Коли Марк Антоній вперся своїм кінцем у кінець її тунелю, вона також скрикнула. Він, подумавши, що це від болю, зупинився. Однак вона, піддавшись до нього своїм задом, прошепотіла:

— Не зупиняйся… Тільки помалу…

Він, уклавши угоду зі своїм «інструментом» про те, що дії мають бути інтелігентними і неагресивними, почав освоювати інтимну територію Марії Фернандес.

Незважаючи, що поза «задом» є найстарішою в світі, вона має свої переваги, особливо відчутні в часи тотальної фемінізації. Це одна з небагатьох любовних ситуацій, коли сучасний чоловік, значною мірою дискримінований жінкою, почуває себе її володарем. А вона в цій позі нарешті може розслабитися і не грати роль сильної і незалежної, а просто бути самкою, звичайною самкою. Можливо, саме тому найстаріший в світі спосіб злиття чоловіка і жінки і досі залишається одним із найпопулярніших.

Це єдина ситуація, коли жінка не може бачити свого партнера під час любовного зближення, такого беззахисного, як немовля. Чоловік також не бачить обличчя жінки, однак під час цього зближення він неначе перебуває на оглядовому майданчику, він може оглядати партнерку, спокійно (наскільки це можливо) спостерігати за її поведінкою.

От і тепер Марк Антоній дивився на обриси Марії Фернандес. Пишне плаття не давало змоги досконало вивчити поведінку жінки, однак судячи з того, як вона закидала голову назад, він розумів, що їй подобається те, що він робить.

Марії Фернандес у цю мить подобалося кохатися у положенні скореної самки. Вона, як кішка із задертим хвостом, підставлялася під Марка Антонія, і в цьому було щось особливо збудливе.