Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Якщо ви здійснюєте регулярний перегляд цілей і повний перелік вашої роботи, то значно легше чесно казати «ні».

Ще один клієнт, підприємець і господар приватного тренінгового бізнесу, нещодавно сказав мені, що перегляд його роботи ліквідував величезну кількість хвилювань і стресу в його житті. Звичка класти все, що заслуговує на увагу, до кошика «Вхідне» змушувала його знову переглядати те, з чим він бодай щось волів чинити. Якщо він не мав бажання кинути нотатку до цього кошика, він просто її позбувався!

Я вважаю це ставлення вельми зрілим. Одна з найкращих рис цього методу полягає в тому, що коли ви справді берете на себе відповідальність фіксувати і відстежувати те, що привертає увагу, ви двічі подумаєте, перш ніж укладати внутрішні зобов’язання, які ви насправді не повинні чи не хочете виконувати. Під час моєї десятилітньої праці з людьми над тим, щоб зробити їхній список «Проекти» зрозумілим й актуальним, кожен вирішував, що котрась зі справ, яку він вважав істотною для виконання, того не вартувала. Коли ви не усвідомлюєте всього, що вам треба виконати, —це як мати кредитну картку і не знати баланс чи ліміт на ній; значно легше легковажити щодо своїх зобов’язань.

Звісно, ще один спосіб позбутися негативних відчуттів щодо ваших справ — це просто завершити їх. Люди, власне, і люблять виконані завдання, оскільки тоді мають відчуття, що щось завершили. Якщо ви почали виловлювати двохвилинні дії, коли вони спливають на поверхню вашого життя, я певен: ви можете підтвердити психологічний виграш від цього. Більшість людей, з якими я працюю, почуваються фантастично після якихось двох годин опрацювання купи їхніх справ — просто від того, наскільки багато вони встигають, застосовуючи правило двох хвилин.

Від напруги роботи — до спокою зробленого.

Один з ваших найкращих вікендів ви можете присвятити завершенню багатьох невеликих справ і завдань, які назбиралися навколо вашого дому і в приватному житті. Завжди, коли ви фіксуєте всі відкриті виробничі цикли — маленькі та великі — і бачите їх у списку, хтось із вас відчує натхнення (чи креативну огиду, чи неочікуваний переляк) і бажання завершити їх, а отже, вилучити з того списку.

Мабуть, усі ми прагнемо перемогти. Чудово почувати задоволення від того, що даєш собі завдання, з якими можеш легко впоратися. Чи виконували ви колись те, чого від початку не було у списку і що ви туди дописали, а згодом викреслили? Тоді ви знаєте, про що я кажу.

Однак тут постає ще одне питання. Як ви почувалися б, якби ваш список і купа справ були цілковито — й успішно — завершені? Ви, мабуть, підстрибували б до стелі, сповнені творчої енергії. Звісно, за три дні потому (якщо не за три хвилини!) у вас був би — здогадайтеся? — ще один список, імовірно, навіть довший, з більшою кількістю складних справ! Вам було б так добре тому, що ви завершили всі свої справи, що ви б, мабуть, узялися за виконання масштабніших і амбітніших речей.

Більше того, якщо у вас є бос (або кілька) — як ви гадаєте, що він/вона вчинить після того, як помітить ваш високий рівень компетентності й продуктивності? Правильно — дадуть більше роботи! У цьому іронія професійного розвитку — що краще ви працюєте, то більше працюватимете.

Отож, якщо ви не збираєтеся відчутно знижувати свої стандарти або припинити навалювати на себе більше роботи, вам краще засвоїти третій варіант, аби уникнути перевтоми.

Припустимо, я призначив вам зустріч у четвер о четвертій по обіді, але після того як ми домовилися, мої обставини змінилися. Тепер, враховуючи мої нові пріоритети, я вирішую, що не йду на заплановану зустріч. Але замість того, щоб просто не з’явитися, — як мені краще чинити, щоб зберегти стосунки? Правильно — зателефонувати і переглянути домовленість. Переглянута угода — це не розірвана угода.

Тільки акт прощення надає єдиний можливий спосіб узагалі думати творчо про майбутнє.

Ви вже розумієте, чому вивільнення вашої голови від усіх справ і викладення їх перед вами дає відчуття полегшення? Бо ви автоматично переглядаєте ваші угоди з самим собою, коли ви на них дивитеся, думаєте про них чи щось виконуєте в їхніх межах або кажете: «Ні, не зараз». Ось у чому проблема: неможливо переглянути угоди з самим собою, про укладення яких ви не пам’ятаєте!

Той факт, що ви не можете пригадати таку угоду, не означає, що ви не вважаєте себе відповідальним за неї. Спитайте будь-якого психолога, наскільки добре пам’ятає минуле та майбутнє та частина вашої душі, яка складала невидимий, проігнорований вами список; відповідь — «нуль». Усередині нас живе тільки теперішній час. Це означає, що коли ви кажете собі про потребу щось зробити, якщо ви записуєте це тільки до своєї короткочасної пам’яті, то вона вважає, що вам треба це виконувати весь час. І це означає: щойно ви наказали собі робити дві речі та записали їх тільки до голови, ви створили постійний і автоматичний стрес та збій, бо ви не можете виконати їх дві одночасно, і ця (вочевидь важлива) частина вашої душі і надалі вважатиме вас відповідальним.