pacyfikaciya

Найважніші завдання має та частина експедиції, що йде робити «ревізії» по культурно-освітніх і економічних установах. У кооперативах найперше забирають задармо товар, який їм подобається, або де-коли

ft'

платять для форми по кілька «ликів за товар, що коштує десятки золотих, а відтак складають на купу ввесь крам і поливають його нафтою. Так, напр., у селі Купчинцях, пов. Тернопіль, скадрона 9. полку уланів із Теребовлі нищила кооперативу «Надія» тим способом, що ввесь товар мануфактурний, ґалянтерійний і споживчий скинуто на землю, полито нафтою, оливою й медом та все потоптано ногами. Тій одній кооперативі зроблено шкоди понад 100 тисяч золотих. Там же знищено дощенту велику модерну масарню й молочарню.

Цілковитому знищенню підпадають насамперед товари, продуковані в українських підприємствах, мило Центросоюзу, паперці «Калина», цу-корки «Нова Фортуна» й т. д. При тому обовязково карна експедиція побоями змушує урядовців кооперативи палити або дерти всі касові книги. Опісля під претекстом пошуку зброї експедиція демолюе всю обстанову кооперативи, розбиває вікна, рубає підлоги, дЬері, вивіски. Залежно від «настрою» урядових погромників знищенню підпадає навіть і будинок, де міститься кооператива чи читальня «Просвіта»; тоді розкидають стріху будинку і валять стіни. По тій «роботі» приговорюють до скатованих людей: «Пропала ваша Україна »/ Така сама доля зустрічає кожну читальню «Просвіти», при чому насамперед нищать до ґрунту бібліотеки.

У той спосіб знищено дощенту тисячі українських кооперативів, читалень «Просвіти» з бібліотеками, театральним приладдям, музичними струментами, словом — усю обстановку, не виключаючи самих будинків. Цю руїницьку роботу переводилося не тільки по селах, але також і по містах. Всюди, де тільки був український памятник, експедиція нищила його. Вандальська рука карних експедицій зачепила також Союз кооперативів, і філії «Просвіти» по містах. Так, напр., зруйновано дощенту повітовий союз кооперативів із усіма товарами, книговодством і урядженням і філію «Просвіти» з бібліотекою в Бережанах; подільський Союз кооперативів, філію «Просвіти» з прекрасною бібліотекою і друкарню в Тернополі; складнишо повітового СОюву кооперативів у Козовій та ин.

На допомогу карним поліційним і військовим експедиціям приходила «невідома» рука, що підкладала під охороною польської поліції бомби під українські установи й висаджувала їх у повітря. Так ось висаджено в повітря українську приватню народню школу Т-ва «Рідна Школа» на Личакові у Львові, читальні «Просвіти» в Монаєві й у Данилівцях, пов. Зборів, читальню «Просвіти» в Збоїсках, біля Львова', кинено дві бомби військового типу до кооперативи в Радиличі, пов. Дрогобич, величезну військову бомбу до повітого союзу кооперативів у Сокалі й т. д. 2. жовтня прийшла черга на краєву централю українських кооперативів, т. зв. «Центросоюз», у Львові. В ночі покладено в партері 2-поверховог каме-ниці «Центросоюзу» пекельну машину страшної вибухової сили, від вибуху якої дуже знищено каменицю і склад товарів. Не уникла бомб навіть така установа, як український манастир о. о. Отудитів у Львові.

Рівночасно з гуком бомб нищив українські установи та приватне майно українців вогонь, підкладуваний «невідомою» рукою, також під охороною поліції. Так, напр., спалено читальню «Просвіти» і кооперативу в Воющчах, пов. Самбір, кооперативу в Микуличині, спалено маєтки о. Лисика в Деманові, пов. Рогатин, о. Кочали в Лісниках, пов. Бережани, о. д-ра Юрика в Золочеві, о. Гординського в Чернелиці, пов. Городенка, й т. д.

Розбивання вікон і вітрин — це була звичайна річ, яка вже навіть не робила вражіння. Так, напр., у самім Львові на очах поліції розбито камінюками кілі.какротпо вікна іі вивіски в молочарських крамницях «Маслосоюзу» на вулицях Сапіги, Личаківській. Костюшки іі на ринку, вибито вікна в каварні «Народня Гос,тиннпця» (і поранено ножем пор-тіера, іцо зловив одного погромника), в « Науковім Товаристві імени Шевченка», в книгарні, в каплиці на Замарстинові. здемольовано українську захоронку, школу й кооперативу на Левандівці й т. д.

Цей спосіб «пацифікації» був загально прииятою формою нищення культурних і господарських надбань та. здоровля українського населення.

Однак не по всіх селах катовано людей по «списку». Було чимало сіл ;де бито й руііновано все, що тільки попадало під руку. 'Гак, напр.. у селі Чернилів-руський, пов. Тернопіль, скадрона уланів, оточивши з усіх боків село і виставивши на всіх дорогах кулемети, загнала на громадський майдан усіх мешканців села з жінками й дітьми. Опісля відлучила всіх дітей нище 13 літ, а також усіх жидів і поляків, і почалося страшне поголовне катування всіх чоловіків, жінок і дівчат. У селі Розкоишиці. пов. Збараж, військо зігнало всіх людей на майдан і перебито нагаями всіх людей!