pacyfikaciya

— 1. XI. 1930. в 10 год. рано відслужено в костелі Витовта жалібну панихиду за поляглих та закатованих борців за волю України. Панихиду правив кан. Тумас, що у проповіді познайомив присутніх із тими жорстокостями, що їх зазнають українці під Польщею. Опер, артист п. МатуляйтітЬ та хор державної опери відспівали українські церковні пісні.

— 1. XI. 1930. в 12 тод. влол. о. Корчинський відправив панихиду у православній церкві; на панахиді було багато литовців та білорусів. 0. Корчинський познайомив присутніх зі станом у Сх. Галичині, вказуючи на жертви, які доводиться класти українській нації в боротьбі за свою незалежність. Церковний хор відспівав низку церковних пісень.

— «Литовсько-українське Товариство» в Кавнас вислало до Ліґи Націй протестну телеґраму, а до всіх державних і політичних установ і представництв чужих держав меморіяли та брошури у справі «пацифікації».

б) Радіо.

— 1. XI. 1930. передавано радіом цілу програму листопадового свята в Кавнас.

— Того самого дня в 9.30 год. веч. відбулися окремі відчити про «пацифікацію» та про значіння 1. листопада. Відчити виголошено англійською, французькою, німецькою, литовською, есперантською та польською мовами.

— 14. X., 14. XI. та 14. XII. 1930. передавано радіом протести проти польських звірств, інформовано про варварства ляхів та про стремління українського народу. Промовляли: проф. Біржишка, д-р Пурицкіс та П. Давджвардас литовською мовою, Бартович українською, Авіетенайтіс англійською, інж. Станкевічіус французькою, Амо-нес німецькою, Рандоманскас польською мовою.

— Що-дня подавано в литовськім політичнім огляді інформації про події на Західній Україні (литовською мовою).

n) J uTocn.h ii n pero.

Ko було литовської часописі, яка б не подавала докладних інформація пропо-дії у краю m не освітлювала яскраво бе.іиріїсство та насиліство польської,влади. Крім того, всі вовн містили довші папі ир» українську сирішу взагалі. Вистачить згадати, що офіціоз < Lii turns slidus», окрім щоденних вісток про краєві події, подавані тельгр. агенцією <���К1Л'А~, вмістив передовіші про нашу справу в таких числах: 121 (.ПУЛ. їм, І'.мі, 1У\ -214, 223 (1004). 2:і."і. 211, 2-12. 2-і:., 24'J, 20Н. ійі^ і5S, -25^+r 2S4, 2S7 (1008).

Далі містили статті н|и> - іііїннфікіїцію та українську справу такі часописи: «Šviesu>-, ^ Trimitas», *Musu Rytojaus», «Sek maitintis■>,«Mušu Vilniaus», Karys», «Rytas», •Lietuvos Žinios» та ин.

U приводу вбивства coin. 1<>. І'олопінською майже всі часописі вмістили довші статті з описом вбивства, подаючи при тім перегляд дінльпосїи сотії. Гидовінського.

— Liiluros Aulas » із 7. X. і!і:ю. містить статтю французького проф. Сорбопи І'. Яирте.щ її. з. «('.хідня Галичина Іі Кг.|»нпі . в нкпй автор пише таке:

«Літання Східньої Галичини обговорювалось оце. недавно в Женеві на Конгресі національних меншин. Не дивлячись на всі труднощі при порушенні того питання на міжнародним форумі наслідком неясіюго мі ж народ цмин положення взагалі, як рівнож і наслідком того, що українці не мають своїх представників у менпінновій секції, українцям таки вдалося витягнути цю проблему на світло денне. Безмірна енерґія українських провідників і їх віра у країну будучи ну свого нщюда зробили на всіх великий вилив. Чи не найбільший вплив мали па англійців велика сміливість українців, мимо їх нещастя та неінжодженнн.

H тоііже самий час українські посли до сойму іі до сенату внесли енергічниЯ протест проти польської тиранії. Протест цей був сн п.ніПі і багато важив. Його підтверджено фактами. Кожне слово протесту мало сво»; певне значініпь і u них відч.і^ вається сильна воля народу, готового зірвати накладені па нього пута. Протест цей -į це заклик до всього цивілізованого «•віту в імені Східпьої Галичини і всіх українці! що нребувають у польській неволі. Українці пригадують обіцянки союзних держав і ц невииовнення.. Зара-зже по воскресеїіню Польщі вона стала тюрмою народів. Вона зио; щила адміністративну автономію Східпьої Галичини, позакривала українські шкот,зачала переслідувати і православних, і уніятів, і взагалі загнала у злидні краї, ЯІ| якими запанувала. ^^

По закінченні Конгресу національних .меншин положення у Східній Галичині вд більшо загострилося. Діяльність тайнпх терористичних організацій здушують карні esįš педиції. В 1930. році ми бачимо ті самі методи, що й за царизму. З Польщі приходи!відділи кавалерії й пищать українські села. Чоловіків бють, жінок і дівчат ґвалтуютьнакладають воєнні контрибуції. Зі Східпьої Галичини ми одержуємо листи, що-в'ЇЖІповністю описано ці гидкі, иечувапі факти. H одному селі, яке пограбував був 14. уланський польський полк, полковник після нічної оргії, приказав жінкам і дівчатам з тоюсела одягнути на себе святочний одяг і s піснями проважати полк із села. В иншомувипадку рознесено українську кооперативу лише за те, що там не оздоблено портретПілсу декого.