Вовк - Студії з української етнографії та антропології

Отже, щодо барви волосся, то, поминаючи невеличкі відхилення, у північній смузі України ми все-таки знаходимо виразну перевагу темного забарвлення; а щодо барви очей, то нам доведеться констатувати не тільки дуже сильні хитання, але й перевагу в цілком протилежний бік, а саме в бік ясного забарвлення, а до того перевага ця йде не в певному напрямі, а на перший погляд — трохи недоладно. Українці Курщини, як і треба було того сподіватись, в більшості своїй ясноокі (у північних повітах 58 % яснооких, 34 % мішаних і тільки 8 % темнооких; у південних повітах — 60 % яснооких, 20 % мішаних та 20% темнооких). На Чернигівщині ці відношення значно зміняються на користь темних очей (24,9 % яснооких, 37,8 % мішаних та 37,3 % темнооких), але в Радомиському повіті на Київщині перевага ясних очей знову посилюється (39,1 % яснооких, 34,7 % мішаних та 26 % темнооких). На Волині, у північно-східній та північно-західній частинах її, перевага ця посилюється ще більше (у півн.-східн. частинах: 60,4 % яснооких, 2,3 % мішаних та 37,2 % темнооких; у півн.-західн. частинах: 60 % яснооких, 9,2 % мішаних та 30,7 % темнооких); при цьому не можна не звернути уваги на порівнюючи великий % темнооких та незвичайно малий % мішаних очей у північно-східній частині Волині, а саме в Овручському повіті. Разом із значною перевагою темного забарвлення волосся цей великий % темнооких вказує на змішання двох ріжно забарвлених рас, притому на змішання, мабуть недавнє, яке не встигло ще дати скільки-будь значну кількість мішаних очей, що вказувало б на давнє змішання. На Холмщині яснооких 52,5 % і цілком однакова кількість темнооких та сірооких (по 23,7 %), що вказує також на змішання двох рас, яке, однак, сталося раніше '.

Переходячи далі до середньої смуги України, зустрічаємо в крайній східній частині її, на Вороніжчині, як показують досліди H. Н. Лебедєва, перевагу мішаного типу, цебто каштанової барви волосся (17 % ясноволосих, 50 % каштанових та 33 % темноволосих), з очевидним відхиленням до темноволосости. Потім, на Харківщині знаходимо відразу виразну перевагу темної барви волосся (згідно з дослідами Кондрашенка: 0 % ясноволосих, 21,6% каштанових та 78,3 % темноволосих). Але на Полтавщині, як показують цифри Чикаленка та Руденка, бачимо вже значне послаблення темного типу (8,6 % ясновол., 34,0 % каштан, та 57,2 % темновол.). З Київщини за Дніпром маємо цифри д-ра Дібольда та А. Н. Алешо, що значно розходяться між собою. Перший у місцевості, яку він досліджував, знайшов 21 % ясноволосих, 13% каштанових та 59% темноволосих (решта — сиві); а другий — 3,3 % ясноволосих, 20,5 % каштанових та 74,1 % темноволосих. Ці цифри вказують на те, що барву волосся у населення Київщини треба визнати вже виразно темною, тим більше, що частина спостережень Дібольда припадає на північних подолян. А подоляне, як доводять досліди Б. Г. Кри-жановського, відзначаються досить малою мірою темного забарвлення волосся (17,3% ясноволосих, 42,3% каштанових та 40,4% темноволосих), а в південно-західній та в центральній Волині перевага темної барви знову посилюється (3,3 % ясноволосих, 34,1 % каштанових та 62,5 % темноволосих). У Галичині, на північному сході, темне забарвлення помітно сильніше, ніж на російському Поділлю (6,2 % ясноволосих, 39,6 % каштан, та 54,1 % темноволос.), а на південному заході темноволосість уже наближається до київської (6,8 % ясновол., 22 % каштан, та 71,2 % темноволосих). Нарешті, на Карпатах, згідно з моїми спостереженнями, темноволосість одразу сильно підвищується, досягаючи у лемків 80,2 % на 1,1 % ясноволосих та на 18,7 % каштанових. У північних бойків ясноволосих уже зовсім немає, каштанових тільки 20,3%, а темноволосих — 79,6%; щодо бойків, які згуртовані біля залізниці Стрий—Лавочна, то у них помітний певний вплив русинів з Галицької рівнини, і на 5,6 % ясноволосих у них припадає 23,5 % каштанових і тільки 68,6 % темноволосих; а на західньому узгір’ю Карпат, у колишніх угорських русинів, також мною обслідуваних, виказалось 0 % ясноволосих, 37,7 % каштанових та 62,2 % темноволосих. Самі тільки південні бойки, безпосередні сусіди галицьких гуцулів з північно-східнього боку, відзначаються не зовсім зрозумілою для нас перевагою каштанового волосся (52 %) при дуже малій кількості блондинів (1,8%) і відповідно невеликій кількості брюнетів (всього 46,5 %).

Щодо барви очей, то середня смуга України виявляє ті самі особливості, що й північна, але в значно послабленій формі. На сході, на Вороніжчині, ясні очі виразно переважають (44 % яснооких, 44 % мішаних і тільки 12 % темнооких). На Харківщині, судячи по цифрах Гальченка та А. Н. Краснова, маємо те саме явище, але досліди Кондрашенка дають наслідки протилежні, а саме: переважає темне забарвлення (9,2 % яснооких, 16,4 % каштанових та 74,2 % темнооких). На Полтавщині, згідно з відомостями Чикаленка та Руденка, переважає мішана барва очей (19,5% яснооких, 54,5% мішаних та 25,7% темнооких). На Київщині, як спостеріг Дібольд, помітна лише дуже незначна перевага темного забарвлення очей (16% яснооких, 41 % мішаних та 42 % темнооких), а дані Алешо виказують цю перевагу цілком виразно (5% яснооких, 35% мішаних та 60% темнооких). Але далі на північному Поділлю, згідно з спостереженнями Б. Г. Крижановського, перевага темних очей слабне, ідучи в супроводі досить значного % мішаної барви очей (9,6% яснооких, 42,3% мішаних та 48,1 % темнооких). На південно-західній та центральній Волині ясних очей дуже багато — 35%, мішаних