Вовк - Студії з української етнографії та антропології

Ця картина середніх головних покажчиків та їх географічного розподілу на Україні стає значно рельєфніша та виразніша, коли ми підемо трохи глибше і звернемо увагу на відсоткове взаємовідношення ріжних черепних типів у місцевостях, що дають субрахіцефальні головні покажчики. Роздивляючись з цієї точки погляду цифри південно-західніх повітів Чернигівщини (головний покажчик — 82,3), ми бачимо, що кількість доліхоцефалів не перевищує там 8,1 %, мезоцефалів — 20,5 %; але субрахіцефалів там є 31,3% і брахіцефалів — 39,5%, цебто, инакше кажучи, основну частину населення (майже 40%) становлять справжні брахіцефали. Те саме, але в більшій мірі, знаходимо і в українських повітах Курщини, де загальний головний покажчик, однак, уже брахіцефальний. На Полтавщині (головний покажчик — 83,25) бачимо те саме відношення: 1,8% доліхоцефалів, 12,1 %

Головний покажчик у % Барва волосся в % Барва очей в % Українці iS>»но'5.т §с.3 s5 §0 геЧ-Ѳ- sІ■§!3О5 І15Î я! * а. геиа •§■ о505 g03ОX3 оs5£ яо04 Xваs 'я36£ [Малий ІТНижчий за середній Чернигшшина „ _ ..Вишии за середній[Високий 18,421,031,629,0 0,01.3 2,61.3 3,92,66,55,2 5.29.25.29.2 9,27,817.113.1 2,61.31.3 2,6 9,210.514.514.5 6,59,214.510.5 0,02,62,65,2 9,213,111,811,8 9.25.2 17,19.2 [МалийКиївщина Нижчий за середній (південно-за- Виший за середній хідні повіти) [Високий 10,025.025.040.0 12,56,21,2 3.73.76,2 12,58,715,0 5,08,710,017,5 2,5 6,210,05.03,7 3,715.020.0 33,7 1.251.25 2,5 5,010,010,013,7 3,715,013.723.7 [Малий vНижчий за середній Херсонщина „ .Вишни за середній[Високий 2,55,030,062,5 2,5 10,012,5 7,512,5 2.57.5 10,0 35,0 2,5 2.5 .2.5 10,0 2,55,025.050.0 2.57.5 10,0 2.52.5 10,0 20,0 2,510,032,5 [МалийГуцули Нижчий 33середній Вищий за середній [Високий 6,518,929.245.2 1,4 0,73,03,7 3.0 4,48.1 14,8 3,714,117,025,9 0,72.31.4 2,3 0,72.31.4 2,3 0,21,42.34.4 1.4 2,9 9,07.4 0,74,42,39,6 4,411,717.029.1

мезоцефалів, 36,4 % субрахіцефалів і 47,7 % брахіцефалів. На Київщині (цифри Алешо дають там середній головний покажчик 83,2)—те саме: 5,7% доліхоцефалів, 11,6% мезоцефалів, 37,5% субрахіцефалів та 45% брахіцефалів. У північних повітах Поділля (середній головний покажчик —

82,3) відношення дуже близьке до того самого явища: 7,7 % доліхоцефалів,

17,3 % мезоцефалів, 32,7 % субрахіцефалів та 42,3 % брахіцефалів. Майже те саме бачимо і в північно-східній Галичині та на Кубані. Словом, в усіх перечислених нами місцевостях України з субрахіцефальним покажчиком справжні брахіцефали коли не переважають, маючи абсолютну більшість, то все-таки перевищують чисельно навіть кількість субрахіцефалів при порівнюючи невеликому відсоткові довгоголових та середньоголових, цебто брахіцефали становлять корінне населення. Трохи инакші виявляються відношення на Волині; тут субрахіцефальний середній головний покажчик з дійсною перевагою субрахіцефалів при невеликій кількости брахіцефалів: у північно-східній частині Волині — 0,0% доліхоцефалів, 16,8% мезоцефалів, 44,1 % субрахіцефалів і тільки 37,2 % брахіцефалів; на північному заході — 9 % доліхоцефалів, 51,5 %, цебто абсолютна більшість, субрахіцефалів і тільки 27,2 % брахіцефалів. Тут брахіцефали наявно уступають перед субрахіцефалами; субрахіцефали становлять тут більшість, і це приводить до думки, що вони, особливо на північному заході Волині, були раніше основним населенням і тільки вже потім перемішалися з зайшлими українцями, після чого підлягли ще впливу польеько-мазурської колонізації.

Таким чином наші дані щодо головного покажчика цілком підтверджують все те, що було сказане нами з приводу пігментації та зросту. Майже повна відсутність довгоголових, дуже невелика кількість середньоголових і навпаки— дуже велика кількість короткоголових та взагалі значно менша кількість субрахіцефалів — все це ясно вказує нам і щодо головного покажчика, що в основі українського племени не могло бути сполучення двох ріжних рас, і що українці, які належать до короткоголової взагалі слав’янської родини, є справжні брахіцефали, що їх головний покажчик тільки де-не-де послаблюється до субрахіцефалії сторонніми етнічними домішками.

З усіх розібраних досі нами антропологічних ознак кожна зокрема приводить нас до викладених нами висновків, але коли їх зіставити одна з одною, то вони ще ліпше освітлюють етнічні особливості українського народу. Брак місця не дозволяє нам зробити це в усіх бажаних подробицях; тому, щоб не мати справи з великими та складними таблицями, ми візьмемо тільки чотири групи і розглянемо цифри, що до них належать, у їх взаємному зв’язку між собою.

Читать дальше