Ця картина середніх головних покажчиків та їх географічного розподілу на Україні стає значно рельєфніша та виразніша, коли ми підемо трохи глибше і звернемо увагу на відсоткове взаємовідношення ріжних черепних типів у місцевостях, що дають субрахіцефальні головні покажчики. Роздивляючись з цієї точки погляду цифри південно-західніх повітів Чернигівщини (головний покажчик — 82,3), ми бачимо, що кількість доліхоцефалів не перевищує там 8,1 %, мезоцефалів — 20,5 %; але субрахіцефалів там є 31,3% і брахіцефалів — 39,5%, цебто, инакше кажучи, основну частину населення (майже 40%) становлять справжні брахіцефали. Те саме, але в більшій мірі, знаходимо і в українських повітах Курщини, де загальний головний покажчик, однак, уже брахіцефальний. На Полтавщині (головний покажчик — 83,25) бачимо те саме відношення: 1,8% доліхоцефалів, 12,1 %
|
|
Головний покажчик у % |
Барва волосся в % |
Барва очей |
в % |
Українці |
iS>»но'5.т |
§с.3 s5 §0 геЧ-Ѳ- |
sІ■§!3О5 |
І15Î |
я! * а. геиа •§■ |
о505 |
g03ОX3 |
оs5£ |
яо04 |
Xваs |
'я36£ |
[Малий ІТНижчий за середній Чернигшшина „ _ ..Вишии за середній[Високий |
18,421,031,629,0 |
0,01.3 2,61.3 |
3,92,66,55,2 |
5.29.25.29.2 |
9,27,817.113.1 |
2,61.31.3 2,6 |
9,210.514.514.5 |
6,59,214.510.5 |
0,02,62,65,2 |
9,213,111,811,8 |
9.25.2 17,19.2 |
[МалийКиївщина Нижчий за середній (південно-за- Виший за середній хідні повіти) [Високий |
10,025.025.040.0 |
12,56,21,2 |
3.73.76,2 |
12,58,715,0 |
5,08,710,017,5 |
2,5 |
6,210,05.03,7 |
3,715.020.0 33,7 |
1.251.25 2,5 |
5,010,010,013,7 |
3,715,013.723.7 |
[Малий vНижчий за середній Херсонщина „ .Вишни за середній[Високий |
2,55,030,062,5 |
2,5 |
10,012,5 |
7,512,5 |
2.57.5 10,0 35,0 |
2,5 |
2.5 .2.5 10,0 |
2,55,025.050.0 |
2.57.5 10,0 |
2.52.5 10,0 20,0 |
2,510,032,5 |
[МалийГуцули Нижчий 33середній Вищий за середній [Високий |
6,518,929.245.2 |
1,4 |
0,73,03,7 |
3.0 4,48.1 14,8 |
3,714,117,025,9 |
0,72.31.4 2,3 |
0,72.31.4 2,3 |
0,21,42.34.4 |
1.4 2,9 9,07.4 |
0,74,42,39,6 |
4,411,717.029.1 |
мезоцефалів, 36,4 % субрахіцефалів і 47,7 % брахіцефалів. На Київщині (цифри Алешо дають там середній головний покажчик 83,2)—те саме: 5,7% доліхоцефалів, 11,6% мезоцефалів, 37,5% субрахіцефалів та 45% брахіцефалів. У північних повітах Поділля (середній головний покажчик —
82,3) відношення дуже близьке до того самого явища: 7,7 % доліхоцефалів,
17,3 % мезоцефалів, 32,7 % субрахіцефалів та 42,3 % брахіцефалів. Майже те саме бачимо і в північно-східній Галичині та на Кубані. Словом, в усіх перечислених нами місцевостях України з субрахіцефальним покажчиком справжні брахіцефали коли не переважають, маючи абсолютну більшість, то все-таки перевищують чисельно навіть кількість субрахіцефалів при порівнюючи невеликому відсоткові довгоголових та середньоголових, цебто брахіцефали становлять корінне населення. Трохи инакші виявляються відношення на Волині; тут субрахіцефальний середній головний покажчик з дійсною перевагою субрахіцефалів при невеликій кількости брахіцефалів: у північно-східній частині Волині — 0,0% доліхоцефалів, 16,8% мезоцефалів, 44,1 % субрахіцефалів і тільки 37,2 % брахіцефалів; на північному заході — 9 % доліхоцефалів, 51,5 %, цебто абсолютна більшість, субрахіцефалів і тільки 27,2 % брахіцефалів. Тут брахіцефали наявно уступають перед субрахіцефалами; субрахіцефали становлять тут більшість, і це приводить до думки, що вони, особливо на північному заході Волині, були раніше основним населенням і тільки вже потім перемішалися з зайшлими українцями, після чого підлягли ще впливу польеько-мазурської колонізації.
Таким чином наші дані щодо головного покажчика цілком підтверджують все те, що було сказане нами з приводу пігментації та зросту. Майже повна відсутність довгоголових, дуже невелика кількість середньоголових і навпаки— дуже велика кількість короткоголових та взагалі значно менша кількість субрахіцефалів — все це ясно вказує нам і щодо головного покажчика, що в основі українського племени не могло бути сполучення двох ріжних рас, і що українці, які належать до короткоголової взагалі слав’янської родини, є справжні брахіцефали, що їх головний покажчик тільки де-не-де послаблюється до субрахіцефалії сторонніми етнічними домішками.
З усіх розібраних досі нами антропологічних ознак кожна зокрема приводить нас до викладених нами висновків, але коли їх зіставити одна з одною, то вони ще ліпше освітлюють етнічні особливості українського народу. Брак місця не дозволяє нам зробити це в усіх бажаних подробицях; тому, щоб не мати справи з великими та складними таблицями, ми візьмемо тільки чотири групи і розглянемо цифри, що до них належать, у їх взаємному зв’язку між собою.
Читать дальше