Яворський М. Смак життя

Він таки добре знав, що робить. Пізніше виявилося, що він був аферистом. На той час він працював на поліцію Нью-Йорка слідчим, тому втерся в довіру і ввійшов всередину організації «Молоді лорди». Того ж року він розпочав свою кар’єру «телезірки», ставши репортером програми «Новини з перших вуст», потім - ведучим «На добраніч, Америко!», а потім - журналістом на каналі Фокс Ньюз, найконсервативнішому телеканалі в Америці.

Мені пощастило познайомитися з Діком Гендерзоном. Мері-Енн познайомила мене з ним пізно вночі, назвавши його своїм новим коханцем. Дізнавшись від неї про моє можливе звільнення з Гантера і те, що мій «адвокат від руху», вочевидь, некомпетентний, Дік сам запропонував взятися за мою справу. Знаючи, що він юрист з Медісон Авеню, я сказав йому, що не зможу дозволити собі його послуги. Проте він наполіг і зголосився працювати для мене без жодної оплати, «роблячи послугу Мері-Енн». Така його пропозиція приємно вразила Мері-Енн. Це вказувало на такі Дікові риси, як співчуття і великодушність.

На весілля було розіслано понад сотню запрошень. Це мало бути весілля в стилі Парк Авеню - коктейлі для найближчих родичів та друзів напередодні весілля у помешканні його матері. Наступного дня - банкет для усіх запрошених гостей у «Рівер Клаб» з запрошеними музиками ансамблю Лестера Ленена. Мері-Енн була єдиною донькою місіс Балантін від першого шлюбу з містером Нордменом, знаним нью-йоркським банкіром, нині покійним. її теперішній чоловік містер Балантін був виробником популярного канадського віскі з однойменною назвою.

Пані Балантін планувала весілля цілі два місяці. Вона почувала себе головнокомандувачем на військовому параді. Повз її увагу не минала ані найменша деталь. Вона за всяку ціну хотіла, щоб у наступному випуску «Світських хронік від Сюзі» цей шлюб описали б як «казкове весілля року».

Дік займався інформаційними питаннями. Він подав свої з Мері-Енн світлини та оголошення про їх весілля весільному редакторові «Нью-Йорк Таймз», які мали опублікувати у день їх вінчання.

Я стріпав пилюку зі свого смокінга, який не носив ще з часів початку «революції», а Ліза підготувала собі сукню, яка була водночас вишуканою і богемною.

Ми досить рано лягли спати, щоб зранку бути сповненими сил для завтрашньої церемонії. Не встигли ми заснути, коли задзвонив телефон.

Моє «алло» звучало зовсім непривітно.

Телефонувала секретарка пані Балантін. її голос ніби тремтів. Вона довго перепрошувала за «несподіваний дзвінок».

«Що сталося?» - спитав я.

«Весілля не буде!»

«Не може бути! Бідолашна Мері-Енн!» - зойкнула Ліза, зіскочивши з ліжка.

«А в чому причина?»

Ми запитали, усвідомлюючи, що секретарка не могла дати відповіді. Для друзів Мері-Енн, такої собі «золотої молоді», це мало бути ідеальне весілля. У Мері-Енн була бездоганна світська репутація. Дівчинка з Парк-Авеню, яка вільно почувалася у Парижі, в Монако і Гштааді, найпопулярніших на той час місцях серед «золотої молоді» зі всього світу. Дік же ж твердо стояв на ногах, випускник Єлю, успішний адвокат, син відомого психоаналітика, пацієнтами якого були найзаможніші мешканці Коннектикуту.

Наступного дня після такого приниження Мері-Енн зникла з мангеттенської сцени. Ліза намагалася дзвонити їй додому, але ніхто не відповідав. Через тиждень-два я зателефонував пані Ба-лантін. Вона говорила так, ніби то зірвалося її власне весілля. За її словами, найбільше її образило те, що «це бездоганне весілля, яке я так ретельно продумала і підготувала», не відбулося. «Мері-Енн, - сказала вона між іншим, - була десь в Парижі, мабуть, зі своїм другом, якого знала ще до Діка».

«Тобто з Жан-П’єром?» - спитав я.

«Так».

«Мері-Енн нас познайомила. Я часто бачив, як вони разом приходили і йшли з нашого будинку».

«А як там Ліза? - спитала пані Балантін. - Чому б вам двом не зайти на чай? Ну, а на тебе, звичайно ж, чекає віскі».

«То що ж там сталося?» - спитали ми Мері-Енн, коли вона зайшла до нас, повернувшись з Парижа. Вона відверто і невимушено пояснила.

«Мені пощастило, - сказала вона. - Все могло би бути набагато гірше, ціла катастрофа».

«Чому?» - в один голос спитали ми з Лізою.

«Дік зателефонував мені за кілька годин до першого банкету. Він сказав, що щойно виявив, що він ще не розлучений. Все це було схоже на жарт, але він заприсягся своїм життям. Врешті виявилося, що він був одружений і насправді жив зі своєю другою дружиною, з якою мав двійко синів. Водночас у нього була ще одна таємна сім’я, з індіанкою, з якою у них теж була дитина - донька. Крім цього всього, було ще дві інші жінки, які мешкали на відстані двох кварталів між П’ятою Авеню і Парк-Авеню».