Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Шанси позбутися раку з допомогою операції дуже добрі, тому майже 100 % пацієнтів продовжують жити навіть через п’ять років після неї. Водночас більшість прооперованих страждає від певних побічних ефектів.

Два найбільш звичні наслідкові стани після простатектомії – підтікання сечі та проблеми з потенцією. Коли понад десять років тому я почав працювати з пацієнтами, хворими на рак простати, я був змушений інформувати їх про те, що існує близько 70 % шансів на те, що в них виявляться обидві побічні дії. Ґрунтовні наукові дослідження і поліпшення техніки проведення операцій значно знизили ці показники з того часу, проте ризики різняться від операції до операції.

Затяжне підтікання сечі тепер лікують операцією, вживлюючи штучний сфінктер довкола сечовипускного каналу. Рекомендують зачекати щонайменше рік після операції, перш ніж до цього вдаватися, оскільки в багатьох пацієнтів спостерігаються поступове поліпшення стану і повернення до норми. Організм має неймовірну здатність самовідновлюватися, та для цього йому іноді треба чимало часу.

У випадках розладів потенції існують, як ми бачили, ефективні засоби допомоги. Для багатьох це лише невелике послаблення ерекції, й серед різних таблеток на ринку можна дібрати добрі засоби допомоги. Ті, хто цілком утрачає ерективну здатність, можуть спробувати різні види помп або, в окремих випадках, фалопротезування.

Інший метод лікування раку простати – опромінення. Він такий самий ефективний, як і операція, але ця форма лікування більш відчутна для пацієнта. Опромінення часто обирають для старших пацієнтів, коли є побоювання, що організм має гірші шанси витримати тривалу операцію. До того ж цей метод лікування краще застосовувати за підозри, що рак поширився за межі самої залози. Тоді опромінюють більшу ділянку, з тим щоб знищити всі ракові клітини.

Лікування опроміненням, як і операція, може спричиняти проблеми з підтіканням та імпотенцією, але меншою мірою. Інші побічні ефекти – затяжні запальні процеси в прямій кишці та міхурі. Вони зазвичай швидко минають, але в окремих осіб можуть залишатися надовго і переростати у великі проблеми.

Слід ретельно все зважувати, вибираючи лікування. Рак ніколи не розвивається однаково в різних пацієнтів, тому лікування та патронаж слід адаптувати до кожного окремо. Незалежно від обраної форми лікування прогнози у випадках із раком простати дуже добрі, за умови, що він локалізується в простаті. Якщо ж він поширився на інші органи, справа набуває зовсім іншого вигляду.

Іноді рак простати встигає поширитися за межі залози до того, як його виявлять. Це часто спостерігається в старших пацієнтів, які довго не мали симптомів, або в молодих пацієнтів із украй агресивним типом раку. Тоді не можна оперувати чи опромінювати з метою позбутися хвороби. Лікування натомість скероване на стримування подальшого поширення. З допомогою гормональної терапії блокується продукування й ефект тестостерону, від якого, як правило, залежить розвиток цього типу раку. Ліки вводять за допомогою уколів, щомісячно або чотири рази на рік, залежно від препарату.

Ефект здебільшого швидкий і разючий. ПСА падає нижче нормальних показників, тому обсяг змін, спричинених раком, зменшується. На жаль, ракові клітини згодом знаходять способи протидіяти гормональній терапії. Тому через якийсь час активність ракової хвороби знову зростає. У середньому минає близько двох із половиною років, перш ніж рак стає гормонорезистентним, але в декого це стається через шість місяців, тоді як в інших ефект лікування тримається понад десять років. І навіть після того, як гормональна терапія втратила дію, може минути багато років, перш ніж рак перейде в критичну стадію. До того ж в останні роки на ринку з’явилися нові засоби, які можуть пригальмовувати рак триваліший час.

До того як людство отримало можливість блокувати тестостерон ліками, єдиним виходом було видалення обох сім’яних залоз. Це моментально зменшує рівень тестостерону. Така кастрація, або орхіектомія, усе ще застосовується, коли пацієнт не переносить лікування таблетками або уколами чи коли таке лікування дає слабкий ефект. Природно, що можливість видалення сім’яників спадає на думку в останню чергу. Проте дослідження показують, що ця альтернатива така само ефективна як і медикаменти, і має до того ж менше побічних ефектів. Тому, імовірно, це лікування слід було б застосовувати частіше.