Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Я з певною регулярністю зустрічаю людей, які запитують, чи в жінок є простата. Я тоді бачу, як вони тішаться передчуттям того моменту, коли я скажу «ні», щоб мати змогу поставити уролога на місце. Вони вже, імовірно, прочитали в інтернеті або почули від старого вуйка, що жінки таки напевно мають простату, але вона значно менша, ніж у чоловіків. Я щоразу змушений їх розчаровувати, бо жінки таки не мають жодної простатичної залози. Те, що мають жінки, – невеликі залози, які називають бартоліновими і які розташовані одразу біля входу в піхву. Причина того, що про них почали говорити як про жіночу простату, в тому, що вони внутрішньоутробно розвиваються із тканини такого самого типу. До того ж вони виділяють секрецію, яка має подібні до тих, які виділяє простатична залоза, характеристики. Проте ці секреції призначені насамперед для того, щоб зволожити піхву під час статевого акту. Через те, що ці залози містять чимало нервів, дехто висловлював ідею саме тут пошукати ту саму містичну точку G. Але й це припущення було відкинуто.

Тож хоча в жінок достатньо викликів, яких немає в чоловіків, їм принаймні не доводиться непокоїтися через проблеми з простатою.

Коли сибірський король Скіфії помер 2700 років тому після, ймовірно, болісного ліжкового режиму, він, мабуть, був упевнений у тому, що забрав із собою в могилу свої таємниці. Як і більшість вождів, він, вірогідно, мріяв залишити свій слід в історії. Наскільки йому це вдалося в його час, нам невідомо, однак через кілька тисяч років після своєї смерті він прославився щонайменше як найдавніша відома світові жертва раку простати. Вчені, які досліджували його останки, виявили поширені ракові зміни в скелеті, а детальніші тести ідентифікували ці метастази як рак простати.

Наступний перевірений випадок знаходимо через п’ятсот років. У тодішньому Єгипті помер чоловік десь сорока років. Він мав бути заможною людиною, оскільки його сім’я мала кошти на бальзамування. Коли знайшли і 2011 року обстежили його муміфіковане тіло, було виявлено скелет, охоплений метастазами через рак простати.

Ці історії розповідають нам про три речі. По-перше, рак простати не є новим захворюванням. По-друге, він зустрічається в усьому світі. І по-третє, забрати із собою таємниці в могилу не так просто, як колись уважали.

«Людина помирає із цим, а не від цього» – це вислів, який можна почути власне про рак простати. Це правда, яку було модеровано в останні десятиліття.

Нові знання про цей тип раку виявили, що це дуже мінлива хвороба, від довготривалих форм, які розвиваються настільки повільно, що пацієнтові мало б виповнитися 150 років, щоб у нього виникли проблеми, до агресивного раку, який вимагає швидкого радикального лікування.

Рак простатичної залози – одна з найбільш поширених форм раку серед чоловіків. У Норвегії щорічно майже 5000 чоловіків отримують цей діагноз. Сьогодні раком простати захворюють у чотири рази більше чоловіків, ніж 50–60 років тому. Головна причина такого зростання в тому, що ми довше живемо. Рак простати є типом раку, що уражає насамперед чоловіків, які вже давно пережили першу молодість, і більш ніж половині пацієнтів із цим діагнозом вже виповнилося 74.

Зростання випадків раку простати збіглося з тим, що методи лікування стають щоразу ефективнішими. У 1970-х рр. смертність від раку простати становила понад 50 %, тоді як нині далеко за 90 % пацієнтів продовжують жити через п’ять років після того, як їм було поставлено діагноз.

У випадках раку простати проявляється небагато симптомів, доки не стає надто пізно через стадію його поширення. Тому більшість випадків виявляють за допомогою аналізу крові, який визначає простатичний специфічний антиген, більше відомий як ПСА. Цей ензим виділяється клітинами простати, і його головна функція – перешкоджати злипанню сперми до того, як вона доправить сперматозоїди за призначенням. Як видно з назви, ПСА специфічний для простати і не виділяється в інших зонах організму. Уже давно відомо, що ракові клітини простати виділяють ПСА у більших кількостях, і це, у свою чергу, спричиняє вищі показники у крові. Тож, здавалося б, такий аналіз крові мав би бути переконливим способом виявлення або заперечення раку простати. Але це не так. Власне кажучи, багато що може давати тривале або тимчасове підвищення показника ПСА. Наприклад, постійне збільшення об’єму простати впродовж життя саме по собі може призводити до поступового збільшення рівня ПСА. Те саме стосується запальних процесів та інфекцій у простаті й довкола неї, не кажучи вже про недавню сексуальну активність, їзду на велосипеді та інші види занять, які спричинюються до стимуляції простати. Тому аналіз крові із завищеними ПСА-показниками слід оцінювати обережно і варто зробити контрольний аналіз через кілька тижнів, щоб отримати чітке уявлення про те, чи таке збільшення показників зберігається. Високий показник ПСА, який із часом знижується і нормалізується, не свідчить про рак простати.