Юнас Берґлан - Внутрішня історія. Anus. Несподівані відкриття

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Уся інформація, наведена в цій книзі, сумлінно перевірена авторами. Видавництво не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок необережного застосування пропонованих матеріалів. Книга не замінить консультації спеціаліста

Перекладено за виданням:

Rashidi K., Bergland J. K. Manus om anus. Om kroppens (kanskje) viktigste organ/ Kaveh Rashidi, Jonas Kinge Bergland. – Oslo: Gyldendal, 2018. – 288 p.

Переклад з норвезької Вікторії Савчук

Науковий редактор к.м.н. Т. В. Стеценко

Дизайнер обкладинки Анастасія Попова

© Gyldendal Norsk Forlag AS, Oslo, 2018

© Carl Christian Raabe, фото авторів на обкладинці, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2021

Чого раптом ми взялися писати про анус? Може, через те, що ми несімейні молоді чоловіки, у яких забагато вільного часу? Чи нас спонукало бажання долучитися до потоку книжок про здоров’я з високими показниками продажів? Чи це через те, що ми фахівці з анальних проблем? Відповідь на всі запитання – ні. Цю книжку ми створили тому, що анус – найважливіший і найкурйозніший орган тіла. А ще тому, що ми придумали для неї дотепну назву.

Уяви таке: Бог стоїть перед тобою і змушує тебе до вибору. Або ти житимеш до скону з повною смертю головного мозку, або довічно потерпатимеш від невтамовного анального свербежу.

Що ти відповіси Богові?

Страх перед животінням зі смертю мозку цілком природний. Смерть мозку, проте, не обов’язково має завдавати клопоту. Людина, у якої настала смерть мозку, нічим не переймається, зокрема й самою смертю мозку. А от життя з довічним анальним свербежем – це тортури. Можливо, головний мозок дає нам шанс жити, та здоровий анус дає нам саме бажане життя.

Сутність життя, хай там як, у втіхах, які ми в ньому знаходимо, проте досі ще нікому не вдавалося почуватися щасливим з інтенсивним свербежем анусу. І важлива тут не лише відсутність проблем у задньому проході, а й усе те добре, що потенційно може дати цей отвір. Твій анус сповнений сексуальних можливостей та звабливої містики. А тому і вибір між функціональним мозком і анусом зробити неважко.

Магатма Ґанді сказав: «Моє життя – це донесена мною суть, проте коли воно сповнене хронічних анальних скарг, чи варто його проживати?» (Ґанді більше відомий першою частиною цитати, і в нас немає джерел, які підтвердили б достовірність останньої тези наведеного висловлювання, але ми – лікарі, тож ти можеш нам довіряти.)

Анус – не тільки важлива складова нашої анатомії, а й важлива частина історії нашого розвитку як людей. Якщо тебе не переконали гіпотетична зустріч із Богом та мудрі слова Ґанді, поміркуй ось над чим.

Усі тварини, у яких є задній отвір, створені так, щоб утримувати його в чистоті. Чи то з допомогою геніальних тілесних функцій, чи самооблизуванням, чи за посередництва технологічних японських туалетів. Утримувати задній прохід у чистоті важливо для уникнення неприємних відчуттів та хвороб. Тому вірогідним і, зрештою, очевидним є припущення, що очищення заднього проходу стало першим відкриттям людини. Як і те, що найдавнішим винаходом із будь-коли здійснених людьми був (примітивний) туалетний папір – патичок, шишка, листок, віхтик моху а чи цуцик, що випадково потрапив під руку.

Археологи стверджують, що першими винаходами людини були знаряддя праці з каменю, створені близько двох із половиною мільйонів років тому. Зауважимо: знаряддя з каменю – це те, що спромоглося зберегтися за час у понад 2,5 млн років. Вірогідно, що були інші, більш ранні винаходи (анальні винаходи), але ці знаряддя навіки втрачені для дослідників, позаяк були (зі зрозумілих причин) аж ніяк не кам’яними.