Христина Венгринюк - Наталена Королева

І лише після проголошення незалежності України творчості Наталени Королевої почали приділяти більше уваги. З’явилися перші наукові праці про неї, були опубліковані тексти, які раніше не друкувалися. Найпоширеніші дослідження про творчість Наталени Королевої базуються на особливому ставленні письменниці до релігії, Біблії та духовності, до інтерпретації авторкою Євангелія та легенд. Однак, звертаючись до її спадщини загалом, можна зазначити, що сакральний первень її творів простежується не лише в християнсько-католицькому каноні, а й у не надто близьких до релігійної тематики текстах, досі не досліджених повною мірою. Тому й існує нагальна потреба глибшого аналізу та осягнення змісту її доробку і відкриття його нових аспектів, розставлення смислових акцентуацій не лише релігійного характеру.

Важливим є те, що яким би не було змістове ядро творів авторки, вся її творчість виписана добром і щирістю. І хоча тексти Наталени Королевої часто позбавлені динаміки, їх кінцівка завжди «вибухає» і залишає багато часу на роздуми, що є особливо актуальним в умовах постмодерного суспільства сучасного глобалізованого простору. Навіть у найменшому художньому тексті цієї багатогранної письменниці відкривається її справжня європейськість, що є також важливим для сучасного літературного процесу в Україні, яка намагається рухатися за європейським вектором розвитку.

Життя Наталени Королевої не могло не вплинути на подальший розвиток її як письменниці, на її формування, а пізніше стало основним об’єктом для її творів. Ви самі побачите, наскільки надзвичайним, багатобарвним та цікавим був її життєвий шлях, скільки пригод спіткало її, скільки вдалося пережити втрат та розпачів, наскільки сильними були її захоплення і як вона переживала розлуку та постійні терзання того, що не могла віднайти у світі своє коріння та єдину Батьківщину. Всі книжки, написані авторкою, – автобіграфічні, хоча, якщо не знати життєпис письменниці і читати її книжки як звичайні художні тексти, можна цього не зауважити, а вже у глибших дослідженнях Наталени Королевої ми бачимо, що вона завжди писала про чужинця, тобто про себе. Письменниця духовно і ментально «заходила» у Книгу Книг, ставала одним цілим з Писаннями, вивчала все там, запам’ятовувала, аналізувала, розкладаючи Слово Боже на різні молекули, витворюючи з нього нове творіння, занурювалась у нові релігійні течії, подорожувала, щоби прийняти це життя, яке з першої хвилини було не надто справедливе з нею. Авторку не цікавили прості земні речі, вона захоплювалися прокаженими, божевільними, намагалася зрозуміти Понтія Пілата, вважала його своїм предком і, зрештою, навіть хотіла виправдати його. Це і є злам структури, це і є «інакшість» у реальності, це і є та маргінальність, яка нікому не приносить шкоди. Більшість її текстів були здебільшого втечею самої себе у віру, в сакральне. А самотні часто біжать у духовність і в мистецтво. Наталена Королева абсолютно різна у текстах і в житті – от, власне, в цьому також полягає її бінарність.

Вона народилася 3 березня 1888 року в Іспанії, в містечку Сан-Педро де Карденья біля Бургоса. Упродовж життя майбутня письменниця мала кілька імен, якими до неї зверталися рідні, – Ноель, Кармен, Естрельїта, Наталена.

Мати померла при пологах, коли дитина з’являлася на світ. Психологи поклали десятиліття, щоб дослідити цей травматичний вплив на подальше життя Наталени. Такі немовлята, які відірвані не так від об’єкту годування, а від того, що для них є цілим світом, одразу потрапляють наче в чорну діру, бо, в психічній мірі, позбуваються і життя. Дітки, яких доводилося відлучати від матері через обставини, пов’язані з хворобою або взагалі зі смертю мами, мали травматичні наслідки. Уявіть – у малесенького створіння немає нікого більше, адже ні батько, ні бабуся, ні годувальниця не могли замінити зв’язок з мамою. Простежуючи те, як Наталена жила і творила, можна зробити висновки, що цей страшний випадок не лише змінив її життя, але й залишив непереборний біль до останніх днів. Такі немовлята, матері яких помирали при пологах, вважалися «іншими», і їхніми матерями-годувальницями були чужі жінки. Мати письменниці походила зі шляхетського і давнього кастильського роду грандів Лясерда (Лячерда) де Кастор Мединаселі (Медина Челі): Марії-Кляри де Кастор Лясерда (Лячерда) і Мединаселі (Медина Челі) Фернандес де Кордоба і Фігероа. Батько – польський граф Адріян-Георг Дунін-Борковський. Батьки Наталени, будучи з абсолютно різних площин світу, зустрілися в місті Баярриц (Франція), покохали одне одного, а спільне майбутнє продовжили в маєтку дружини в Іспанії. Дівчинці при хрещенні дали ім’я Кармен-Фернандо-Альфонса-Естрелла-Наталена.