Collective work - Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка

Вплив Середземномор’я

Континентальність передбачає потужний вплив зимових антициклонів і, отже, відносно незначні опади, яких у цілому вистачає взимку, тоді як улітку морські вітри часто приносять дощ. Також виокремлюється південна смуга, адже суміжність Середземномор’я зміщує максимальну кількість дощових опадів із літа на весну, а інший максимум опадів – на осінь. Через останню характеристику та сильнішу літню спеку цю більш південну широту називають «погіршеним середземноморським кліматом». Водночас такій широкій за територією смузі властивий фактор, спільний для всіх її регіонів, а саме кліматичні характеристики, що сприяють росту листопадних дерев. Ліси не тільки добре ростуть, а й мають здатність швидко і без зайвих труднощів відростати після вирубки, на відміну від лісів у більшості надто вологих та вітряних атлантичних і посушливих середземноморських регіонів. Під цим кутом зору навіть у найбільш східній частині смуги вплив сурової зими нейтралізується відносною літньою спекою, що є вирішальним фактором для росту дерев. Однак у цьому розкішному лісі все ж росте відносно менша кількість видів дерев; значно менше, ніж, наприклад, у відповідних кліматичних регіонах Східної Азії та Північної Америки. Це явище в цілому пов’язане з впливом Середземного моря – широкого бар’єра, який заважав укривати дерева в найбільш південних широтах під час останнього заледеніння, після якого почалося пом’якшення клімату й відновлення Європи (10 000 років до н. е.).

Переважаючі види дерев

Найпоширенішими деревами є певні види листопадних дубів, особливо такі як дуб звичайний ( quercus pedunculata ) та дуб скельний ( quercus petraea ); буки, в’язи, клени, липи і граби ( carpinus betulus ); каштани, розповсюджені людиною. Буків, яким потрібна більша вологість, зазвичай стає менше, якщо ми рухатимемося із заходу на схід, поки вони не зникнуть за межами Вісли, де вплив Атлантики наразі незначний. Однак такий розподіл є показовим і поширеність листопадних дерев – продиктована згаданими вище температурними чинниками – може бути послаблена для надання переваги хвойним деревам, де ґрунти характеризуються середнім едафічним фактором (тобто є поживними) і є несприятливими для вибагливіших широколистяних дерев. Палеоботанічні дослідження, проведені на величезних територіях польських та німецьких рівнин на схід від Ельби, свідчать про те, що велика кількість звичайних сосен ( pinus sylvestris ), котрі ростуть переважно на бідних і піщаних ґрунтах, має місцеве походження. Таке судження є слушним, навіть якщо ми не враховуватимемо лісовідновлення останніх століть – у Центральній Європі найбільше поширилися саме хвойні рослини – у широкій зоні, що переходить до північної окраїни регіону, де разом ростуть хвойні та листопадні дерева. Щодо вирощування культур, то на цій величезній території зазвичай використовується трирічна ротація сівозміни (хоча трапляється і дворічна). Подібна система, яка передбачає нечисленну кількість варіантів посіву, полягає у послідовності вирощування на одній ділянці рослин, що засіваються восени (переважно жита і пшениці), навесні (зазвичай вівса) і періоду спокою.

Рослини, тварини і люди

Літня посуха, що слабко виражена або взагалі відсутня, робить весняні посіви успішними, тоді як у Росії зима стає надто холодною і не дає змоги засівати зерно восени. Через коротший час, відведений для спокою землі, продуктивність однієї й тієї ж площі за трирічної ротації є вищою, ніж за дворічної, і тому стає легше прогодувати як людей, так і великих тварин порівняно із Середземноморським регіоном; цей фактор, у свою чергу, підвищує продуктивність польових робіт та збагачує раціон білками й жирами. Завдяки тому самому лісу можна харчуватися дичиною та такими давно одомашненими тваринами, як свині. Іншими культивованими рослинами, які чудово ростуть у цьому регіоні, є ріпа та інші капустяні, різноманітні види бобових – кормових та не кормових, а також картопля. Добре ростуть ячмінь і гречка, але з часом люди харчуються ними все менше.

Значно вища літня спека у найпівденнішій смузі (названій «погіршеним середземноморським кліматом»), так само і навіть більше, ніж у середовищі із західними вітрами, дає змогу забезпечити оптимальний розвиток однієї з найрізноманітніших гам культивованих рослин, які належать до цього регіону. Тут також можна з успіхом вирощувати тропічні трав’янисті рослини, яким необхідно спекотне літо, – наприклад, кукурудзу, і там, де є достатня кількість води, – рис. Завдяки спеці влітку чудово ростуть виноград (у центральній Франції, північній Італії та Угорщині) та плодоносні дерева, що потребують високих температур, на кшталт абрикосових та персикових дерев (тоді як яблуні, вишні та сливи, які добре ростуть і під час менш спекотного літа, можна вирощувати по всій смузі листопадних дерев). Результатом є доволі привілейований стан цього південного поясу, де на великій його частині панує клімат із помірним сезонним розподілом вологості – перевагою, яку часто можна посилити порівняно легким зрошенням ґрунту (наприклад, улітку), а це дає можливість вирощувати різноманітні види рослин і отримувати їхні плоди у великій кількості.