Collective work - Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка

Ще одним доволі неоднорідним помірним кліматом Європи є субтропічний середземноморський, який у різних видах охоплює практично всю територію на північ від однойменного моря (за винятком Паданської рівнини), майже всю Португалію, більшу частину не атлантичної Іспанії і краєчок Кримського півострова у Чорному морі. Основними рисами цього типу клімату є майже така сама м’яка й волога зима, як і на території, де дмуть західні вітри (середня температура в січні вища за +4 °C), однак більш тепле літо (середній показник у липні перевищує +20–21 °C) через наближеність до одного з найспекотніших місць на Землі – пустелі Сахара. Також літо є не тільки теплим, а й посушливим. Чергування між сухим і вологим періодами залежить від поширення на регіон впливу західних вітрів та антициклону із сухих тропіків. Тривалість періоду літньої посухи є різною і зростає від півночі до півдня і від заходу до сходу: наприклад, у Каталонії посуха триває два місяці, а на Пелопоннесі – п’ять чи шість. Хоч у північній частині Середземномор’я максимальна кількість опадів випадає восени, ніж узимку.

Зима і літо

Через поєднання спеки й посухи влітку в диких рослин спрацьовує захисний механізм від надмірного випаровування вологи: переважають рослини, що пристосовані до посухи (ксерофіти) та мають такі властивості, як щільне (склерофіти) чи голкоподібне листя. Вічнозелені дуби (кам’яний дуб, пробковий дуб, quercus coccifera – кермесовий дуб), деякі види сосен (марітіма, пінія алепська), і особливо чагарники – віничник прутовидний ( spartium junceum ), дике оливкове дерево, мирт, мастикове дерево, еріка і т. ін. – є частинами середземноморського лісу в всьому його різноманітті.

Середземноморський ліс

Територія лісу, який, цілком імовірно, походить із прибережних та південних районів, була збільшена саме людськими руками, адже кліматичні умови часто перешкоджають необмеженому росту дерев та їх спонтанному відновленню. Звідси й дефіцит давніх порід дерев, що може пояснити брак стаціонарних пристроїв для побутового опалення великої житлової площі (у поєднанні з не дуже холодним кліматом) чи домашніх дахів без використання дерев’яних балок (у хатинках-«трулло», бунгало та ін.). Ефект, спричинений труднощами з відновленням кількості дерев, відсутність або невелика кількість трав’янистого покриву землі у посушливий літній період, а також часта жорсткість опадів роблять середовище Середземномор’я схильним до ризиків механічної ерозії та руйнування органічних частин ґрунту і, відповідно, доволі крихким у європейському контексті.

Критичність високих температур

Ця крихкість, як правило, посилюється з інтенсифікацією рослинництва та тваринництва. Іншою особливістю Середземномор’я є помітна схильність – з огляду на високі температури влітку – на розмноження в застійних водах збуднику малярії – комара анофелеса: саме цей фактор на тривалий час зробив велику кількість територій рівнин недоступними для людей.

Найпоширенішою традиційною аграрною системою у постійно оброблюваних районах Середземномор’я є дворічна сівозміна, коли рік сівби чергується з роком спокою (можливо, частково зайнятий посадкою бобових культур). Посівні роботи відбуваються восени, адже, зважаючи на літню спеку, неможливо зробити систему весняної сівби та осіннього збору врожаю суцільною. Звичайно, нічого дивного немає в тому, що пшениця, як і раніше, є основною зерновою культурою у традиційному середземноморському сільському господарстві, адже саме цей клімат забезпечує їй найкращі умови для росту. Крім того, завдяки такому сприятливому клімату тут із давніх-давен вирощують такі багаторічні рослини, як виноград, оливки та різні фруктові й листяні дерева (наприклад, шовковицю). У тих місцях, де подолати літню засуху допомагає постачання води, можна також розводити тропічні культури, які її потребують. Деякі однорічні рослини можуть терпіти морози (рис, бавовна); деякі – ні (цитрусові, цукровий очерет), саме тому їх починають вирощувати чи вже давно вирощують у більш південних регіонах (Андалусія, Сицилія, Пелопоннес) або краще захищених від холоду (Лігурія).

На північ від Середземномор’я, тобто в середніх широтах європейського континенту – приблизно між 45° та 60° паралелями, від Болоньї до Стокгольма – у міру віддалення від Атлантики переважає субконтинентальний або континентальний клімат, де розташоване середовище під назвою «місце листопадних дерев». Найвиразнішою рисою як клімату із західними вітрами, так і середземноморського клімату є більш холодна зима: середній низький показник у січні +4 °C можна сприймати як певну межу, що знижується у вищих широтах, але насамперед поширюється із заходу на схід – з Бургундії до Південного Уралу. Іншими характеристиками цього клімату є кількість холодних місяців – тобто із середньою температурою менше +10 °C – із найнижчим показником +8 °C, та відносно теплим літом. Насправді, середній показник найтеплішого місяця у будь-якому разі перевищує +15 °C, і ця температура є найкращою для розвитку рослин; у найпівденнішій частині – Паданській рівнині, а також у середньому та нижньому басейнах Дунаю температура перевищує +20 °C.