Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Очільник КДБ генерал-полковник Семичастний обурювався: як же так, маршал Бірюзов - учасник змови, причому найстарший за військовим званням та займаною посадою! А його - на підвищення!

Але обурювався Семичастний у приватному порядку. Відкрито не заперечиш. Під ним самим хиталось і скрипіло крісло головного чекіста країни.

З одного боку, все правильно - Семичастний доповів про справу Пеньковського своєму безпосередньому начальнику товаришеві Козлову. Але справа ж стосувалася долі Радянського Союзу і всього світового комунізму. Міг би збагнути, що стеження за Пеньковським затягується в момент, коли на карту поставлене все. Включаючи долю людства!

Хрущов вагався. Знімати Семичастного було небезпечно. Своя людина, її Хрущов особисто привів у владу. Зніми Семичастного, а кого на його місце ставити? І які у того, нового, плани? І з ким пов'язаний? І хто за ним стоїть?

Але й Семичастному - інформація до роздумів. Хрущов знає, що Семичастний винен. Тому Хрущов може зняти Семичастного в будь-який момент. А йти Семичастному з такого високого поста, з цих запаморочливих висот ніяк не хочеться.

Так виникла нова змова проти Хрущова, одним з ініціаторів та організаторів якого був голова КДБ генерал-полковник Семичастний.

Зовсім не просто нормальній людині зрозуміти логіку і психологію лютих прихильників Світової комуністичної революції.

Ось один з них. Звали його Квіцинський Юлій Олександрович. Обіймав посаду посла з особливих доручень, очолював делегацію Радянського Союзу на переговорах зі США про обмеження ядерних озброєнь у Європі.

В 1986-1990 роках - посол СРСР у ФРН. Потім - перший заступник міністра закордонних справ СРСР.

Ось його точка зору:

Берлін у значній мірі псував нам все становище і обходився в колосальні гроші.

НДР через Берлін повільно «стікала кров'ю» і вимагала безперервного підживлення за рахунок наших ресурсів - грошових, матеріальних, продовольчих... Я знав, що якщо зняти мур - усе розвалиться.

(«Красная звезда», 30 червня - 5 серпня 2008 року).

І тут же Квіцинський гнівно викриває тих, хто пропонував Берлінський мур зруйнувати.

Як зрозуміти цю людину? Східні німці за колючим дротом жити не хотіли, зніми мур - НДР завалиться. Все трималося тільки на примусі, тільки на стрілянні в спину тим, хто намагається втекти з комуністичного раю. Народи Радянського Союзу жили у страшних злиднях тому, що за їх рахунок доводилося підтримувати хоч який-небудь прийнятний рівень життя в окупованих країнах.

Східним німцям цього не треба. Народам Радянського Союзу - теж. Ця безглузда система була потрібна тільки Квіцинському й таким, як він.

В 1991 році, коли країна докотилася до того, що вже і в Москві жерти стало нічого, у Кремлі знайшлася група мудреців, яка економічним проблемам знайшла поліцейське рішення. Раз у країні магазини порожні, то треба незадоволених душити танками. І відразу все налагодиться.

Член Центрального Комітету Комуністичної партії Юлій Квіцинський негайно прилучився до тих, хто вирішив душити власний народ танками. Квіцинський очолив Міністерство закордонних справ Радянського Союзу й оголосив усім послам: підтримувати тих, хто у Кремлі, тих, хто за прикладом Гітлера кинув танки на Москву.

Тих останніх захисників рабовласницького ладу вигнали з Кремля. Але кар'єра Квіцинського пішла все вище вгору. Він увійшов до Державної Думи, став першим заступником голови комісії Держдуми з вивчення практики забезпечення прав людини та основних свобод, контролю за їх забезпеченням в чужоземних державах.

І ось товариш Квіцинський у головній військовій газеті Росії доводить, що треба було зберігати Берлінський мур, отже, вбивати всіх, включаючи дітей, хто намагається втекти з комуністичного раю, а свій народ мотати на танкові гусениці. І він же ретельно пильнує: як би це в якій іншій країні права людини не порушувались, як би де які свободи не ущемлялися.

Нещодавно я дивився дебати про тортури на одному з американських телеканалів.

Один політик каже: ми - американці! Ми цим займатися права не маємо! У нас демократія. У нас тортури Конституцією заборонені.

А другий йому: та ти на результат подивися! Одного терориста трохи покрутили - він, гад, зізнався-розколовся, ми стільки народу врятували, запобігши терактам! Ти дивись, користь же яка!