Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

На тій нараді у Кремлі було не тільки швидко і чітко встановлено, що справа Леніна, справа Світової комуністичної революції остаточно і безповоротно програна. Там трапився і ще один епізод, що круто повернув хід історії в несподіване русло.

Почувши слова Хрущова, що прозвучали вироком світовому комунізму, всі мовчали. Мовчав і Хрущов, уперши погляд у стелю. А потім раптом схопив важку кришталеву чорнильницю і пожбурив її просто в голову товаришеві Козлову Фролу Романовичу, який днем раніше повернувся з кремлівської лікарні.

Фрол Романович від чорнильниці ухилився. Але це його не врятувало. Чорнильниця, просвистівши повз вуха, врізалася в стіну. А Фрол Романович, рвонувши вбік, осів. І його знову відвезли в лікарню, з якої він виходив на короткі терміни, але до роботи більше не приступав.

Хрущов намагався врятувати Козлова так, як озвірілий монарх рятував свого смертельно пораненого спадкоємця на картині Рєпіна «Іван Грозний вбиває свого сина».

Врятувати не вдалося. Хрущов наполягав, щоб Козлов залишався на високих постах, незважаючи на хворобу. Але Козлов до роботи не повертався. Козлов повільно згасав.

Так ера Козлова завершилася, не починаючись. Козлов помер 30 січня 1965 року в віці 56 років. А на звільнене місце піднявся Брежнєв Леонід Ілліч.

Замість того шляху, яким Радянський Союз збирався вести товариш Козлов, країна рушила по шляху, який вказав товариш Брежнєв.

Але в будь-якому випадку це були два шляхи до однієї прірви.

Отже, справу Леніна програно. Що мали на увазі?

А то було, що комунізм на Західну Німеччину можна було б поширити тільки після того, як американці та їх союзники заберуть звідти свої війська. Це можна було організувати лише нахрапом. Не вдалося. Якщо так, то в осяжній історичній перспективі Німеччина Західна проковтне Німеччину Східну. За цим піде крах усієї системи соціалізму в Європі. Після того й Радянському Союзу недовго жити.

Не маючи можливості розширюватися, комунізм загине, бо не може існувати поряд з нормальним людським суспільством, бо нормальне людське суспільство є прикладом для підкорених комунізмом людей.

Карибська криза була останньою спробою обманом підготувати Західну Німеччину до навернення в комунізм. Спроба зірвалася. Отже, ні Великобританія, ні Франція, ні Італія, ні Греція ніколи в комунізм навернені не будуть. І це кінець Радянського Союзу. Після Карибської кризи Радянський Союз буде довго гнити і вмирати, він буде ще стояти, як зігнилий зсередини баобаб. Але надії більше не було. Хрущов зрозумів це 27 жовтня 1962 року.

Після Карибської кризи понеслося-покотилося. Хрущов дискредитував СРСР в очах всього світу: таємно ввіз ракети в західну півкулю, а його звідти з ганьбою виперли. Хто його після цього буде поважати?

Після такої поразки у Хрущова виникла ще одна проблема: що робити з учасниками змови? Пеньковського стратити. Тут немає питань. А що робити з тими, хто носить великі зірки на золотих погонах?

Хрущов не міг оголосити на весь світ, що його полководці не згодні з ним, що генерали і маршали саботують його рішення. Тому генералів і маршалів Хрущов не міг судити. Учасників змови треба було покарати так, щоб не розкрити факт незгоди армійського керівництва з діями верховної влади. Тому карали не трибуналом і розстрілом за видачу державних таємниць противнику і змову проти верховної влади, а м'якше - з формулюванням «за втрату пильності».

Головний маршал артилерії Варенцов був позбавлений звання Героя Радянського Союзу і розжалуваний в генерал-майори.

Генерал армії Сєров (чотири зірки) теж був позбавлений звання Героя Радянського Союзу і розжалуваний в генерал-майори (одна зірка). Можливо, у змові були інші воєначальники, але в мене на цей рахунок немає нічого, крім припущень.

Але що робити з найвищим за рангом і посадою учасником змови? Звали його Бірюзов Сергій Семенович. Звання - Маршал Радянського Союзу. Посада - Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення.

Хрущов довго вагався, сумнівався, роздумував, прикидав. А в березні 1963 року, через п'ять місяців після кризи, підвищив Маршала Радянського Союзу Бірюзова на посаді, призначивши його начальником Генерального штабу.

Рішення було правильним. Військові ненавиділи Хрущова, за наказом якого з армії відразу вигнали мільйон двісті тисяч військовослужбовців, за велінням якого душили танками новенькі бомбардувальники як непотрібні. А після того різали і танки. Вигнати, розжалувати, судити Бірюзова Хрущов ніяк не міг. У цьому випадку він втратив би останню опору в армії. Тому просте рішення: знаю, що ти проти мене задумував, але не знімаю з постів, але піднімаю вище. Дивись! При першому порушенні загримиш казанками по зонах.