Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Там на будівництві хлопець ставав промисловим або транспортним робітником, міським жителем, там він отримував паспорт, і більше ніякими трудоднями його в колгосп повернути-заманити не виходило.

І ще хід: в офіцерське училище. Хрущов боляче вдарив по армії, вигнавши сотні тисяч фронтових офіцерів без пенсій, без професій, без квартир. Після того охочих стати офіцерами різко поменшало. У військових училищах недобір. А хлопці з села, відслуживши рік у солдатах, в училище рвуться. Не потрібні їм офіцерські погони. Їм би училище закінчити, стати офіцерами, а через рік хворим можна себе оголосити. Але вже не повертатися в осоружний колгосп.

Війна вибила чоловіків. Після війни з сіл усіма шляхами йшли молоді хлопці. Залишалися одні дівки. Але й вони знаходили шляхи. Їм би одружитися з міським та отримати паспорт. Тут не про любов мова, не про міцну сім'ю і продовження роду, а про спосіб вирватися. А сім'я потім розпадалася - шлюб же по суті фіктивний.

Точно так, як зі Східної Німеччини люди втікали до Західної, радянський люд усіма правдами і неправдами втікав із сіл. Село вимирало. І виникали продовольчі труднощі.

В сільське господарство держава накачувала колосальні кошти, в колгоспи гнали сотні тисяч тракторів, автомашин, комбайнів, мільйони тон добрив, неймовірна кількість запасних частин, паливно-мастильних матеріалів. Інститути й технікуми готували й направляли в сільське господарство незліченні табуни агрономів, інженерів, меліораторів, зоотехніків, іригаторів, ветеринарів.

Сільським господарством керував один спеціально на те виділений секретар Центрального Комітету Компартії з величезним штатом. Йому підпорядковувалося Міністерство сільського господарства. Крім того, існувало Міністерство заготівель.

І Міністерство сільськогосподарського машинобудування. І Міністерство машинобудування для тваринництва і виробництва кормів. І Міністерство з виробництва мінеральних добрив. І Міністерство технічних культур. І Міністерство тваринництва. І Міністерство радгоспів. І Міністерство бавовництва. І Міністерство хлібопродуктів. І Міністерство плодоовочевого господарства. І Міністерство меліорації та водного господарства.

У кожній республіці, крім того, був свій партійний сільськогосподарський секретар з величезним штатом і своїми міністерствами. У кожній області і в кожному районі теж сиділи сільськогосподарські начальники у великому числі.

Стан у сільському господарстві регулярно обговорювався на найвищому рівні: на з'їздах Компартії і на пленумах її Центрального Комітету. Приймалися резолюції і робилися практичні висновки. Дійшло до того, що мудра Комуністична партія своїм рішенням прийняла грандіозну Продовольчу програму, яку чомусь так і не вдалося виконати.

На підйом сільського господарства Комуністична партія направляла партійних працівників і молодь, демобілізованих офіцерів і працівників культури. На сільське господарство працювали наукові інститути й ціла Академія сільськогосподарських наук. На збирання врожаю кидали солдатів, забуваючи про бойову підготовку, робітників із заводів, зриваючи виробничі плани, студентів і школярів, порушуючи навчальний процес.

Але! Присадибні ділянки жителів країни займали 2,5 відсотка сільськогосподарських угідь і давали 51 відсоток сільськогосподарської продукції. На ці жалюгідні клаптики землі припадало 62 відсотки продукції тваринництва.

Що це означало?

Картина була така: на 97,5 відсотках сільськогосподарських угідь весь день працювало все сільське населення, тут були всі трактори і комбайни, всі фахівці сільського господарства, сюди йшли всі капіталовкладення, тут плідно працювали всі фахівці і вся багатомільйонна армія солдатів, студентів, школярів та всіх інших помічників. А ввечері втомлений селянин повертався додому і біля свого будинку копав лопатою грядки, не підкоряючись резолюціям з'їздів і пленумів, не вникаючи в рекомендації Академії сільськогосподарських наук, не слухаючи інструкцій Центрального Комітету, міністерств, відомств, обласних і районних комітетів, не слухаючи розпоряджень голови колгоспу, перебуваючи поза контролем бригадира, обходячись без мудрих повчань агронома, без трактора і комбайна, без добрив, без допомоги армії і флоту. І видавав навіть більше того, що росло на неозорих полях нашої великої батьківщини.

А звідки взялися ці самі 2,5 відсотка?