Народные сказки - Українські традиції

3евс – найголовніший бог у поганській грецькій вірі. Про скіфського Зевса див. розд. 59.

Борисфен – Дніпро. Згідно з уявою язичників боги одружувалися, мали дітей і т. ін.

Геракл – герой, себто людина, яка досягла безсмертя – нарівні з богами.

У часи своїх мандрів по світу Геракл зазнав усяких пригод: якось забрав він собі у Геріона, якоїсь потвори, волів. Так оповідає грецька міфологія (релігійні перекази).

Океан, на думку греків, це мовби величезна ріка, що обіймала всю землю. Стовпи Геракла – Гібралтар. Гедейра – колонія фінікійців у Півд. Іспанії (Гадес, Гадір).

У грецькому тексті – «Гіляйа», що значить «Лісиста». Ліси були тоді при кінці течії Дніпра. Сьогодні лісів там немає.

Агафірси жили в нинішньому Семигороді; Гелон – це була назва колонії на півночі. Тут бачимо звичайну спробу пояснити походження народу від одного предка, а так само й назви.

Масагети – іранське плем'я. Кімерійці – передскіфське населення південної України. Про них докладніше оповідає Геродот далі.

Де були Кімерійські Мури й Кімерійський Порт – не знати; Кімерійський Босфор – Керченська протока.

Проконнез – півострів і місто на ньому в Пролонтиді (тепер Мармурове море).

Іседони – якийсь східний народ, близько не знаний. Феб – грецький бог сонця.

Грифи – звірі з крилами (в грецьких віруваннях).

Ближче не знані.

Місто поблизу Проконнеза.

Аполлон – бог музики, а також сонця; опікувався й ворожбою як всевідаючий бог-сонце.

Метапонт – грецьке місто в Південній Італії, в Тарентській затоці. Дельфи – місто в середній Греції, славетне своєю святинею, де жінка-жриця ворожила в ім'я Аполлона. Наймення цієї жінки Піфія.

Див. попередню примітку.

Гіпаніс – Бог, ріка, що впадає в Чорне море; Борисфен – Дніпро.

Пантікап – ріка в Скіфії.

Андрофаги – грецькою «людоїди». Ближче не знаний народ.

Ближче не знана ріка.

Ближче не знана місцевість; від неї одержав назву Крим (у давнину Таврія).

Дон.

Дослівно: «чорноодежники»; спадає на гадку Чернігів і Чернігівщина.

Споріднене зі скіфами плем'я. Латинські автори іменують їх сарматами; звідти східноєвропейську низину називають Сарматською низиною.

Див. прим. 6.

Правдоподібно якесь фінське плем'я; тоді фінни населяли сьогоднішню Московщину.

Ближче не знані.

Теж не знані ближче; можливо, якесь тюркське плем'я, як це пояснює Маркварт.

Якісь гори в Азії – можливо, Алтай.

Ближче не знаний овоч.

Не можна з'ясувати, що це за народ; можливо, якесь монгольське плем'я.

Поминки на честь померлого.

Про цей рів див. розд. 3.

Синди жили над дол. Кубанню, на Таманськім півострові над берегом Чорного моря.

Гомер – найбільший грецький поет, XII ст., автор «Іліади» – епопеї про Троянську війну, й «Одіссеї», що розказує про пригоди грека Одіссея.

«Одіссея», пісня ІV, вірш 85; переклад Петра Ніщинського. (Про Ніщинського гл. Т. Коструба. Петро Ніщинський, музик і фільольог. «Мета», 1931, ч. 8.)

Елея або Еліда – країна в Пелопоннесі.

Гесіод – грецький письменник VII ст.

Мешканці острова Делос, на Егейськім морі. Згідно з грецькою міфологією тут мали народитися Аполлон і його сестра Артеміда, богиня місяця й опікунка звірят.

Додона – старовинне місто в Епірі (північна Греція), де була славна святиня Зевса. Тут ворожили із шуму дубового листя.

Малійська затока врізається в Грецію зі сходу, від великого острова Евбеї.

Каріст – місто на південь від Евбеї; Андрос – острів на Егейському морі, коло Евбеї; Тенос – острів коло Андроса.

Фракія – теп. Болгарія; Пеонія – частина Македонії.

Святині Артеміди.