Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

Щодо причин самостійницьких рухів див.: Horowitz (1985, розділ 6). Про умови їхнього успіху див.: Mayall (1990, розділ 4); порівн. також із: Heraclides (1991).

Про ці страхи див.: Krol (1990) та Glenny (1990). Повніший аналіз див. у: A.D. Smith (1985).

Опис американського месіанського націоналізму див.: Kohn (1957a) та Tuveson (1968); про «символічну етнічність» третього покоління людей білого походження див.: Gans (1979).

Про такі розмаїті іммігрантські держави див.: Seton-Watson (1977, ch. 5); про їхнє креольське походження див.: Anderson (1983, розділ 4). Про канадський випадок див.: Pinard and Hamilton (1982) та Laczko (1994). Щодо багатокультурності та квебекців у Канаді див.: Birch (1989) та Meadwell (1989).

Про реакцію Національного фронту на іммігрантів-мусульман у Франції див.: Husbands (1991). Сполучені Штати також стали свідками антилатиноамериканської реакції, а в Австралії з правого крила лунала гостра критика політики багатокультурності й азіатської імміграції; див.: Castles et al. (1988). У Британії теж з’явилася неприязнь до афро-карибських та азіатських іммігрантів; див.: James (1989). Щодо внеску жінок у процес перебудови етнічних і національних кордонів, а також потребу переглянути концепцію нації з метою включити до неї жінок, див.: Yuval-Davis (1993); пор.: Gutierrez (1995).

Про рухи Мадзіні «Молода Європа» та «Молода Італія» див.: Mack Smith (1994, розділ 1); про деякі наслідки права націй на самовизначення й відокремлення в наш час див.: Beitz (1979, частина II) та Mayall (1990, частина 4).

Див. наприклад: Kedourie (1960), Tivey (1980, Вступ і Розділ 3), Breuilly (1982, Вступ), Giddens (1985, 116-21, 209-21) та Hobsbawm (1990, Розділ 1).

Сенс існування (фр.).

Про різноманіття швейцарської культурної і політичної ідентифікації та перехресні зв’язки див.: Warburton (1976) та Steinberg (1976, розділ 2).

Самоврядування, «гомруль» (англ.).

Американська система «стримувань і противаг» — принцип взаємозалежності та взаємообмеження законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Див.: Zartmann (1963) — про поняття «держави-нації» — держави, яка намагається викувати для себе націю (в Африці й Азії); про вплив британського і французького колоніалізму та націоналізмів у Африці див.: Crowder (1968); а про вплив територіальних кордонів та етнічне політичне життя Африки й Азії див.: Horowitz (1985, розділ 2).

В англійському оригіналі у назві розділу використано префікси «супер-» і «супра-», які ми передаємо як «над-» і «понад-» відповідно. Ми вирішили передати їх українськими відповідниками, бо вже існує прецедент перекладу Смітового терміна «supernation» як «наднації» П. Таращуком («Національна ідентичність», вид-во «Основи», 1994). При цьому виникли труднощі з підбором українського відповідника для «supra-». Ми все ж таки зупинилися на «понад-». Зважаючи на неоднозначність такого кроку, уточнимо нюанси, якими слідом за автором ми наділяли ці два префікси: «над-» [super-] указує на вищу, ніж в інших, інтенсивність прояву в явища певної ознаки, яка не є ключовою для його приналежності до певної категорії явищ (у цьому випадку ознакою є розмір нації, який не є базовим для приналежності певної спільноти до категорії націй, тому його інтенсифікація не змінює таксономічної позиції явища та відповідно його суті). «Понад-» [supra-] вказує на вихід за межі такої категорії через подолання ознаки, визначальної для членства в цій категорії, на переступання через поріг певної категорії та знаходження поза її межами. Якщо «наднаціоналізм» продовжує бути націоналізмом із його основними рисами, то «понаднаціоналізм» таким не є.

Див.: Renan (1882).

Самими по собі ( лат .).

Див.: Merritt and Rokkan (1966).

Пряме твердження про домінування транснаціонального капіталізму див.: Sklair (1991).

Про ведення воєн та стратегію стосовно національних ідентичностей див.: Marwick (1974), A.D. Smith (1981b) та Posen (1993).

Приклади культурного успіху й політичного провалу «пан» — рухів див. у: Kohn (1960) про панславізм та Landau (1981) про пантюркізм.

Про цей лозунг див.: Mazrui (1966). Ґрунтовну історію панафриканізму див. у кн.: Geiss (1974).

Про обмеження економічного націоналізму див.: Johnson (1968) та Mayall (1990, розділ 5).

Європа вітчизн (фр.).

Див.: Gladwyn (1967) щодо проєвропейського табору; та Camps (1965) про дебати 1960-х pp., породжені голлізмом.