Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

Див. про це: Armstrong (1982, ch. 7) та A.D. Smith (1986а, ch. 5).

Акселі Ґаллен-Каллєла (1865–1931) — фінський художник-реаліст і графік, ілюстратор епосу «Калевала»; у його картинах наявні елементи модерну.

Про мистецьке паломництво в Бретань у пошуках первісної та чистої етнічної релігійності в кінці XIX ст. див.: Royal Academy of Arts (1979, особливо Emile Bernard). Упорядкування «Калевали» Лоннротом у 1835 р. докладно описано у кн.: Branch (1985, Introduction) і обговорюється у кн.: Honko (1985).

Про ідеї Гердера див.: Berlin (1976); про вплив лорда Шефтсбері див.: Macmillan (1986).

Критичну оцінку стосунку між мовою і націоналізмом див. у кн.: Edwards (1985, ch. 2); роль філологів, граматистів і словникарів у європейських націоналізмах, що спиралися на мобілізацію мас, наголошує Андерсон (див.: Anderson (1983, ch. 5)).

Міхай Мункачі (1844–1900) — угорський художник-реаліст, основна тематика картин — життя народу і національно-визвольна боротьба.

Про романтичну музику і націоналізм див.: Raynor (1976); про національні мотиви в музиці Сибеліуса див.: Layton (1985), а в музиці Елґара — Crump (1986). Про історичну тематику в живописі й націоналізм у Європі див.: Rosenblum (1967, ch. 2), а загальніше — A.D. Smith (1993a). Про модерне латиноамериканське малярство й образи національної ідентичності див.: Ades (1989, chs 7 and 9).

Знаменитий фортечний комплекс у Зімбабве.

Анґкор Ват — грандіозний храм у формі піраміди в палацовому комплексі Анґкор (Кабмоджа), збудований у 1113–1150 рр.

Святкування африканерами укладення Завіту і битви на Кривавій ріці 1838 р. — предмет неабияких дебатів, як академічних, так і політичних. Вплив церемонійної клятви й ритуалу оцінює Брюлі (Breuilly (1982, ch. 16)), котрий вважає націоналістичний церемоніал і символіку найпотужнішими аспектами цього явища. Історичну основу міфів про першопрохідців та Завіт розбирає Томпсон (Thompson (1985)), котрий доходить висновку, що Завіт і пов’язані з ним церемонії великою мірою були винаходом Пола Крюґера [Paul Kruger] початку 1880-х років.

У «Поемах Оссіана», написаних і виданих за оригінальний гельський епос шотландським літератором Джоном Макферсоном у 1762–1763 pp., — голова ірландського племені в час неповноліття короля Кормака. Можливо, Кухулін мав прообразом історичну особу, яка жила в Ольстері в I ст.

Про героїзацію етнічної минувшини, особливо в Індії, див.: Kedourie (1971, Introduction); про цей процес в арабів див.: Sharabi (1970) та Kedourie (1992, ch. 6). Використання золотого віку Ольстера ірландськими націоналістами досліджено у кн.: Lyons (1979) та Hutchinson (1987, chs 3–4).

Про національні варіації романтизму див.: Porter and Teich (1988). Погляд, що націоналізм, найбільш романтистська з ідеологій і почуттів, можна тим не менше пояснити нерівномірним капіталістичним розвитком див.: Nairn (1977, chs 2 and 9).

Про таких «фольк» — письменників і їхнє прославляння землі див.: Mosse (1964); консервативний релігійний націоналізм слов’янофілів докладно аналізовано у кн.: Thaden (1964).

Блискуче дослідження про рух Кодряну див.: E. Weber (1966).

Про російський націоналізм останніх часів див.: Dunlop (1985) та Pospielovsky (1989).

Про ці рухи див.: Williams (1982a); деякі загальні тлумачення західних неонаціоналізмів див. у кн.: Allardt (1979) та A.D. Smith (1981a, chs 1 and 9).

Про бретонський рух див.: Berger (1977) та Beer (1977); про Валлійське мовне товариство і валлійський націоналізм див.: Williams (1977) та (1982b); про басків: Medhurst (1982).

Теорію меншин-посередників див.: Bonacich (1973), а загальний огляд таких теорій у: Zenner (1991, ch. 1). Критичну оцінку див. у кн.: Horowitz (1985, ch. 2).

Connor (1984b); історичні приклади на підтвердження цього див. у кн.: A.D. Smith (1971, ch. 6).

Про видатну роль інтелектуалів і професіоналів або інтелігенції див.: Kedourie (1971, Introduction), Gella (1976), A.D. Smith (1981a, chs 5–6) та Anderson (1983); критичні оцінки див. у кн.: Breuilly (1982, ch. 15). Мирослав Грох (Hroch (1985)) розвинув тристадійну соціальну теорію на пояснення бездержавних націоналізмів у Східній Європі, яка відводить провідну роль етнічним інтелектуалам та інтелігенції на стадіях А і Б.

Мається на увазі французька мова, яка, на відміну від офіційної англійської, була повсякденною мовою простих людей.

Квебекської партії (фр.).

Ґулднер (Gouldner (1979)) окреслює розрив між двома гілками інтелігенції, гуманітарною й технічною, і описує перехід від першої до другої; деякі незаперечні свідчення провідної ролі інтелігенції у квебекському випадку див. у кн.: Pinard and Hamilton (1984).