Елена Апанович: Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність .

Разом з тим; Драгоманов наголошує на прогресивному європейському характері Української держави на час укладання договору. Він відзначає, що в договорі були "добрі зерна такого устрою громадського, до якого тепер прямують скрізь освічені люди… Як порівняти ті права, які вимовили собі козаки у царя московського, з тим безправ'ям, яке було в царстві Московськім, то все-таки не можна не сказати, що устрій козаччини був більше подібний до устрою теперішніх вільних держав європейських, так званих конституційних, ніж Московське царство і теперішня Російська імперія". Україна була позбавлена козацького ладу, — продовжує далі Драгоманов, — "вона потрапила в такі історичні умови, які зовсім не відповідали європейському цивілізованому суспільству.

"Не знайдеш тепер такого європейця, котрий би не думав, що без волі, народу, а при одній царській самоволі не може добре жити ніяка земля, що народ не може правитись самими чиновниками, котрих згори наставляє самовольний цар. Тепер трудно знайти й таких людей, котрі не згоджувались з тим, що усі діла в дуже великій державі не можуть бути виправлені чиновниками та указами з далеких столиць, не спитавшись, що думають люди в тих самих краях, для котрих пишуться укази… щоб хоть менші діла робили самі крайові люди, які самі знають, а не чиновники, що сьогодні тут, а завтра там. А коли так, то що нам була за користь з того, що і ми перетерпіли жорстокість Петра І, остервенілість Меншикова і німців Біронових, дурості Павла І, солдатське звірство Аракчеєва, холодну самоволю Миколая І".

Праця М. Драгоманова була надрукована брошурою в квітні 1918 р. в друкарні Центральної Ради Української Народної Республіки. Це видання в радянський час багато десятиріч було заборонене. Через 73 роки брошуру перевидали у часописі "Пам'ятки України" (1990–1991 рр.).

Михайло Грушевський присвятив українсько-російському договору 1654 р. спеціальну працю, невелику, однак надзвичайно змістовну і концептуальну: "Переяславська умова України з Москвою 1654 р. Статті і тексти". Написав він Її влітку 1917 р. в особливих умовах, які певною мірою перегукуються з сучасною ситуацією в Україні. У час написання Грушевським праці повалилася Російська імперія, в наш час розпалася остання імперія світу — радянська. І тоді, і тепер вирішувалася доля української державності, формувалися нові стосунки України з Росією. Як і зараз, три чверті століття тому спостерігалася величезна зацікавленість українського суспільства договором 1654 р. Грушевський пішов назустріч запитам своїх сучасників. Надамо, однак, слово йому самому:

"Останні події — революція й визволення України, упадок Романови. х і старого правління руба поставили питання про юридичний, правно-державний характер відносин України до Росії — з тим і про їх початок, себто об'єднання України з Москвою за Богдана Хмельницького. Те, що досі звичайно було питанням науковим, історично-юридичним, часом політичним, але рідко виходило за тісні круги спеціалістів, тепер вийшло на широке всенародне видовище — дебатується на всенародних політичних зборах, селянами, солдатами, робітниками. До мене звертаються селяни, солдати, інтелігенти, робітники з побажанням, щоб Переяславська умова була видана, стала приступною для обміркування всіх, і я як історик і як політичний представник українського народу вважаю своїм обов'язком негайно сповнити сю волю, незважаючи на всі труднощі, зв'язані з її сповненням для мене.

Війна і всякі пригоди перервали мою історичну працю саме тоді, коли я приступав до вияснення сього многоважного моменту. Моя бібліотека зосталася у Львові, матеріали, котрі я почав підбирати наново, лежать у Москві; я засипаний тепер іншою роботою. Замість того, щоб дати, як я хотів, ширшу наукову студію на сю тему, я мушу обмежитися тільки короткими поясненнями, щоб, даючи в руки широкого громадянства тексти актів 1654 р., усвідомити його, як треба підходити до розуміння тих форм, в які уложилася умова України з Москвою 1654 року".

Одним із важливих узагальнень багатоаспектної праці Грушевського є теза про те, що Українська держава Богдана Хмельницького зберегла свою політичну самостійність та інші права, об'єднавшись із Московією. "Україна зосталась при певних державних правах і після свого об'єднання з Москвою, а її автономія мала характер конституційний, основалася на договорі — се ніяким чином не може бути поставлено під сумнів, і всякі спроби про те, як саме назвати сю форму сполучення, в якій стала Україна до Москви, являються властиво спорами про слова".