До слова, згадування «Української Хати» не було випадковим. Одразу з початком революції ця відома в Одесі організація згуртувала навколо себе найпалкіших українських патріотів, здебільшого військових, в основному старшин, і, як писав М.Омелянович-Павленко, юнкерів з військових шкіл [45] Гришко Г. Вказ. праця. — Ч.5–6. — С.128.
. Отже стала плацдармом для подальшої організаційної роботи.
За таких обставин, створення 4 квітня одеської української Військової Ради (далі — ОУВР) мало виняткове значення. Адже вона незабаром направила постійно наростаючу стихійну енергію мас в русло організованої боротьби. Окрім цього, вона мала стати українським варіантом рад солдатських депутатів, що масово створювалися на хвилі демократизації. ОУВР була сформована на зібранні делегатів від усіх військових частин та окремих військових, які були зацікавлені в організації українців-військових [46] Мірчук П. Українська державність 1917–1920. — Філадельфія, 1967. — С.81.
. Збори проходили в приміщенні Вищого початкового училища на вул. Старопортофранківській, 16. Пізніше адресою Військової Ради стала вулиця Херсонська, тепер Пастера, 52. Проте, як зазначає одеський дослідник О.Шишко, «створення ОУВР було започатковано ще 31 березня і продовжено 4 квітня, коли на зібраннях військових українців було об’єднано всі українські гуртки, які існували в окремих військових підрозділах» [47] Шишко О.Г. До історії українського руху в Одесі: квітень 1917 року // Записки історичного факультету. — Випуск 18. — Одеса, 2007. — С. 96–97.
. У ці дні присутні й вирішили утворити ОУВР, до складу якої мали увійти делегати від українців усіх частин Одеської військової округи та Чорноморського флоту. За словами історика, за виборну одиницю вирішили вважати роту, батарею, ескадрон, судно, команду. При цьому, згідно давнього запорізького звичаю офіцери і солдати мали обирати від себе депутатів спільно. На перші два зібрання було делеговано представників 45 військових частин. А також закликали інші частини якнайскоріше провести вибори своїх представників до ОУВР за принципом — по 2 делегати від кожної частини [48] Там само. — С.97.
.
Самі учасники подій подають іншу дату початку розгортання українського військового руху. Так, зазначається, що ще 21 березня Український Керівничий Комітет скликав у місті перше військове віче. А через декілька днів відбулося перше зібрання військових-одеситів ( за місцем розташування їхніх гарнізонів чи частин — Т.В. ), на якому була обрана перша Військова Рада, що мала об’єднувати військових-українців Одеської округи, Румунського фронту і Чорноморського флоту [49] Луценко І. «Де що про армію» // Вільне життя. — 1918. — 24 серпня.
. Це був, так би мовити, прообраз створеної 4 квітня ОУВР.
Незабаром, 26 квітня [50] Дорошенко Д. Історія України, 1917–1923 рр. В 2-х томах: [Репринтне відтворення видань1932 р., Ужгород]. — Б.м.: Б.р. — Т.1. — С.63.
, відбулись установчі збори військової організації регіону, де було проведено вибори керівного складу й прийнято назву, яка потім рідко зустрічалася — Одеський Український Військовий Кіш, районом діяльності якого визначено Одеську військову округу, Чорноморський флот і Румунський фронт. Кіш, як визначав прийнятий 31 травня статут, мав об’єднати усіх солдатів-українців й військових урядовців визначеної території, а згодом, не виключено, замінити зазначені російські військові одиниці на півдні України. Центральним керівним (виконавчим) органом залишалась одеська українська Військова Рада, яка складалася з делегатів й заступників делегатів окремих військових і флотських частин Одеського гарнізону й порту, а також від інших військових рад і комітетів Військового Коша та мала стати «головним осередком влади Коша», або ще по-іншому Центральною Кошовою радою [51] Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі — ЦДАВО). — Ф.1705. — Оп.1. — Спр.7. — Арк.102.
. Втім ці назви не прижилися. Надалі вживалося простіше визначення: одеська українська Військова Рада, або простіше — одеська рада чи українська рада.
Дозволялося входити до складу ОУВР та інших українських рад представникам політичних партій чи якихось невійськових організацій для координації зусиль в досягненні спільної державотворчої мети. Як завжди, головні рішення мали прийматися військовими регіональними з’їздами, які для одеської Військової Ради були обо’язковими для виконання. Рішення зібрань в іншому форматі, окрім загальноукраїнського, носили дорадчий характер. Основною формою фінансування Військового Коша були грошові внески членів організацій, які втім не мали зобов’язального характеру. А також різних організацій, доходи від розповсюдження друкованої продукції та інше [52] Там само. — Арк.102–103.
.
Читать дальше