Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Бажаючих стати гайдамаками виявилося немало. Спочатку їх було до 1500 осіб, але з’ясувалося, що для поставлених завдань на фронті такої кількості не вистачить. За ініціативи Н.Маркса число збільшилося до 3000, які мали розгорнутися у 2 батальона, а також ще мав бути створений запасний курінь [77] Луценко І. Вказ. праця. — 25 серпня. . Процес формування куріня тривав декілька місяців й закінчився на рубежі серпня — вересня 1917 року [78] Гарчева Л. Гайдамаки Одеси в боях за владу Центральної Ради // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Доповіді та повідомлення. Історія. — Одеса — Київ — Львів, 1999. — Частина 2: ХХ століття. — С.238. .

Якраз у той час Гайдамацький курінь мав бути направлений на фронт, але в умовах загострення ситуації у результаті Корніловського заколоту, керівництво вирішило, що гайдамаки потрібні більше в Одесі для виконання охоронних функцій [79] Луценко І. Вказ. праця. — 25 серпня. . Але про це мова бути йти далі.

Паралельно проходила українізація російського війська по іншим напрямам. ОУВР, в якій великий вплив мали представники самостійницької течії в українському русі, з самого початку свого існування поширювала серед війська заклики до солдатів-українців залишатися в Одесі, а не йти на фронт, до того часу, поки не будуть задоволені їхні інтереси. Незважаючи на всі зусилля командування російської армії, в Одесі почали скупчуватися українізовані військові підрозділи [80] Млиновецький Р. Вказ. праця. — С.124. . Представники Військової Ради ставили також питання про покращення становища військовополонених-українців, вояків австрійської армії, у Росії та про способи формування українських військових частин. З клопотанням по цих питаннях було вирішено звернутися до Тимчасового уряду [81] Одесский листок. — 1917. — 2 мая. .

Мали свою, окремішну від більшості українських соціалістів позицію, самостійники й у політичному питанні, про що не соромилися гучно заявляти на форумах різних рівнів. Один із соратників І.Луценка поручник І.Романченко, що представляв Одесу на другому Всеукраїнському військовому з’їзді (5-10 червня), у виголошеній промові закликав до цілковитого розриву будь-яких державних зв’язків України з Росією [82] Голубко В. Вказ. праця. — С.59. .

Тим часом, у червні на підставі вимог ОУВР розгоряється конфлікт між командуванням російської армії на даній ділянці фронту та Військовою Радою. Бажання українських солдатів і офіцерів організуватися в окремий український полк не знайшло підтримки й в Румчероді. Новий громадський орган (Виконком депутатів рад Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеської військової округи), був створений 10–27 травня 1917 р. на 1-му фронтовому й обласному з’їзді рад в Одесі за участю представників рад робітничих та селянських депутатів Бессарабської, Херсонської, Таврійської та частини Подільської губерній у складі 2 тисяч депутатів від армії та флоту, делегатів від 35 міст і 70 делегатів від селян [83] Верстюк В.Ф. и др. История Украинской ССР: Хронологический справочник — К., 1990. — С.187. , й складався з 127 чоловік. Очолювало Румчерод виконавче бюро, складене з 25 представників соціалістичних партій. Було створено при ньому також головуючу колегію, до якої увійшли: поручники Кавадеров, Бреймин (есери), робітник Мандельштам і ветлікар Ландс (соціал-демократ) [84] Одесские новости. — 1917. — 1 июня. . Новостворений орган не міг погодитись з тим, що Військова Рада претендує на обмеження його впливу у військах регіону, а це неодмінно мало відбутися в результаті організації солдатів-українців під проводом ОУВР. Тому Румчерод став одним з найзапекліших противників української Військової Ради.

Переконавшись, що не робиться ніяких спроб у справі задоволення вимог солдатів і офіцерів-українців, одеська українська Військова Рада 27 травня постановила розповсюдити в одному з полків, який повинен був йти на фронт, прокламацію такого змісту: «Громадські організації в Одесі зайняли по відношенню до українства ворожу позицію. В ці організації входять представники російських соціалістичних і навіть буржуазних партій, а українські партії свідомо виключаються. Одеська українська Військова Рада, яка складається з представників усіх військових частин Одеського гарнізону та флоту, бачить в цьому велику небезпеку для нормального розвитку українського народу. Приймаючи до уваги, що згідно з заявою представників маршових рот, маршові роти складаються переважно з українців, і що цим виходом з Одеси на фронт місто втрачає організовану українську силу, яка могла б стати на захист прав українського народу, якому загрожують агресивні випади не тільки громадських організацій, але навіть представників військової влади, Військова Рада постановила: