Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Окрім питань, які піднімались раніше, 12000 українських солдатів, які знаходилися біля будинку штабу округу, тепер висунули вимоги радикальнішого характеру — українізації військ Одеської військової округи і Чорноморського флоту [99] Одесские новости. — 1917. — 24 июня. . У цьому їм було відмовлено одразу, з аргументацією, що вирішення даного питання не належить до компетенції штабу округи. Виступив на заході з промовою лейтенант Чорноморського флоту, який прибув з Севастополя, запевняючи присутніх, що на Чорноморському флоті, незважаючи на те, що 80 % ( у зазначеній монографії В.Голубка інші дані — 65 %, взяті з фондів Російського державного військового історичного архіву — Т.В. ) його складу українці, українського руху немає. Але таке твердження викликало багато заперечень з боку представників Військової Ради, що підтверджується джерелами особового походження. Моряк крейсера «Пам’ять Меркурія», учасник антиукраїнської боротьби стверджував, що на Чорноморському флоті у 1917 р. було чимало «українських буржуазних націоналістів» [100] Одесские новости. — 1917. — 24 июня; Павлов-Барятинський М.П. У вирішальні дні // Незабутні дні. Збірка спогадів учасників боротьби за встановлення Радянської влади на Одещині (березень 1917 — січень 1918). — Одеса, 1957. — С.83. .

Оскільки російське військове командування зволікало з позитивною відповіддю, то 23 червня українські й молдавські солдати організували в Одесі великий мітинг. Як стверджував у звіті командувач округою, українці зайняли приміщення штабу і зажадали негайного виконання поставлених вимог [101] Див.: Голубко В. Вказ. праця. — С.70. .

Дещо гальмував процес українізації війська, щоб зайвий раз не викликати роздратування з боку Тимчасового уряду, Український Генеральний Військовий Комітет, який 28 червня видав наказ, у якому закликав солдатів-українців утриматися від самочинного формування українізованих частин. Втім, він мав рекомендований характер [102] Там само. — С.69. , тому суттєво вплинути на хід подій не міг.

Тільки після переговорів керівників Центральної Ради у Києві наприкінці червня з військово-морським міністром Росії О.Керенським та іншими міністрами Тимчасового уряду було досягнуто згоди про організацію в тилових гарнізонах та на фронті українських з’єднань [103] Гарчева Л. Вказ. праця. — С.238. .

Незважаючи на невирішеність більшості вимог солдатів і офіцерів-українців та ОУВР, такі виступи сприяли поширенню впливу військової національної організації в регіоні й українських організацій у цілому. Маючи сильну і дисципліновану військову одиницю — сформований в Одесі протягом травня — літа 1917 р. гайдамацький курінь, про що говорилося вище, який згодом трансформувався у трикурінний полк, що мав гармати та кінноту [104] Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах. — К., 1996. — Том 1. — С.567. , Військова Рада пробувала диктувати свою волю місцевій військовій владі. 18 жовтня нарада представників штабу Одеської військової округи і Військової Ради вирішила прискорити формування в Одесі 2-го Гайдамацького куреня й українських частин в інших містах [105] Гарчева Л. Вказ. праця. — С.239. . Наприкінці жовтня — початку листопада у підпорядкуванні ОУВР існували 1-й Гайдамацький пластунський курінь ротмістра О.Сахно-Устимовича, 2-й Гайдамацький пластунський курінь капітана І.Орлова, 3-й Гайдамацький кінний курінь ротмістра Миколи Продьма та Гайдамацька гарматна батарея. Крім того, до гайдамацьких формувань належала українізована навчальна кулеметна команда штабу Одеської округи на чолі зі штабс-капітаном Ю.Мацаком. У пластунських куренях було по 4 піших та по 1 кулеметній сотні, у кінному курені 3 кінних та 1 кінно-кулеметна сотні, а в батареї 2 гармати. Чисельність гайдамацького полку сягала 2000 чоловік [106] Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918). — К. — Львів, 1996. — С.192. . Проте, відчувався брак досвідчених старшин [107] Омелянович-Павленко М. Вказ. праця. — С.25. .

Як зазначають історики Л.Гарчева і В.Голубко, остаточне формування 1-го Гайдамацького куреня завершилося лише у вересні 1917 р. До його складу увійшли тепер вже 6 піших, 1 кулеметна, 1 кінна сотні й гарматна батарея, а чисельність зросла до 10000 осіб. Але, на нашу думку тут є певна невідповідність. Мова очевидно йде не про курінь, а гайдамацький полк. Тим більше, самі гайдамаки через рік, 30 серпня 1918 р., збиралися на урочисті заходи, щоб відсвяткувати утворення 1-го Гайдамацького полку [108] Вільне життя. — 1918. — 27 серпня, 30 серпня. . Я.Тинченко взагалі говорить про бригаду [109] Тинченко Я. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917–1921). — К., 2007. — Книга 1. — С.390, 512. . Командування Одеської округи намагалося приховати від української громадськості міста наявність цієї частини. Генерал Н.Маркс заборонив гайдамакам показуватися на вулицях Одеси [110] Голубко В. Вказ. праця. — С.91, 250. . Але, зважаючи на його участь в формуванні гайдамацьких частин, не з причин політичної антипатії, а з міркувань іншого характеру. Мабуть тут мала місце психологічна складова й небажання загострювати політичну ситуацію, адже значна частина одеських політиків з недовірою ставилася до таких утворень.