Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Здобувши принципову згоду на право створення національного підрозділу, Військова Рада вирішила не зупинятися на досягнутому, а боротися і за деякі політичні права, вирішивши їх до Установочних зборів, мотивуючи це непевністю, що останні задовольнять всі національні вимоги українського народу, а це, в свою чергу, може привести до боротьби України з центром.

Делегати Військової Ради І.Луценко і прапорщик М.Шевченко, які були присутні на засіданні виконавчого комітету ради солдатських депутатів, на початку червня 1917 р. виступили з пропозицією підтримати вимоги українців до Тимчасового уряду щодо принципового визнання права України на територіальну автономію, залишаючи Установчим зборам остаточне вирішення питання; підтримати вимогу українців про націоналізацію військ за територіальним принципом, а також надати Військовій Раді місця в виконавчому комітеті ради солдатських депутатів на правах окремої фракції, рівної з усіма існуючими комісіями у виконавчому комітеті [92] Одесские новости. — 1917. — 6 июня. .

Виконавчий комітет на чолі з полковником Придинським одноголосно вирішив визнати українську фракцію в складі комітету на запропонованих принципах, але й Військова Рада повинна була надати місця членам виконкому ради, на що також отримали згоду. Таким чином до складу виконкому комітету ввійшли І.Луценко і М.Шевченко, а Військової Ради Холопов і Шварцман, кандидат — прапорщик Рязанов [93] Одесский листок. — 1917. — 6 июня. .

Щодо інших питань, то виконком не взяв на себе відповідальність у підтримці Військової Ради з політичних питань, вважаючи, що це не в її компетенції. Вирішено було також скликати засідання членів виконавчих комітетів рад робітничих, солдатських, селянських депутатів, Румчероду та інших соціалістичних і військових організацій, щоб не допустити виступу Військової Ради, подібно до того, який був на рубежі травня-червня 1917 року [94] Одесские новости. — 1917. — 6 июня. .

І.Луценко особисто заявив, що не вірить московській демократії та запропонував виконавчому комітетові прийняти резолюцію щодо негайного видання акту про автономію України. Ця ідея була відкинута виконкомом рад, хоча останній і визнав право України на автономію [95] Млиновецький Р. Вказ. праця. — С.124. . У подальшому одеська українська Військова Рада неодноразово поверталася до політичної складової своєї діяльності, висловлюючи незадоволення з приводу політики Тимчасового уряду щодо України. Так, 22 червня, разом з одеським Українським Керівничим Комітетом вона відіслала телеграму голові російського уряду Ґ.Львову з констатацією факту невиконання ним домагань українського народу [96] Український національно-визвольний рух. Березень — листопад 1917 року. Документи і матеріали. — К., 2003. — С.480. .

Зрештою, саме цей виступ привів до позитивного результату, до певних зрушень в українізації війська. Адже, на об’єднаному засіданні полкового комітету піхотного запасного полку, що розташовувався в Одесі, всіх ротних комітетів і ротних судів, спільного зібрання офіцерів полку, в присутності командира полку й почесних гостей — членів Румчероду, виконавчого комітету рад солдатських і офіцерських депутатів, георгієвських кавалерів, представників Військової Ради, молдавського комітету, російської, польської, мусульманської та єврейської організацій одноголосно було прийнято рішення негайно приступити до формування українських і молдавських рот та батальйонів у цьому полку. А також признати необхідність існування полкової української ради, полкового молдавського комітету та інших національних керівних органів, які виражали б інтереси окремих національних груп. Полкова українська рада, полковий молдавський комітет, як і інші організації, мали існувати за рахунок коштів полку [97] Одесские новости. — 1917. — 9 июня. .

Як показали подальші події, наміри створити українські та молдавські військові підрозділи, поки що, залишились лише на папері. Військова Рада змушена була знову виступити з заявою, що боятися формування українських частин немає підстав, тому що ці підрозділи будуть надійною силою як на фронті, так і в тилу. Крім того, такі частини будуть формуватися на українській землі [98] Там само. — 11 июня. . У результаті, наприкінці червня відбулося чергове зібрання солдатів-українців і молдаван для обговорення питання українізації полків, дивізій, корпусів та виділення окремих молдавських частин, на яке були запрошені представники вищого військового командування Одеської округи. За задумом організаторів усі українізовані частини повинні були підпорядковуватися винятково Українському Генеральному Військовому Комітету. Це саме питання обговорювали представники одеської української Військової Ради, молдавського комітету з начальником штабу округу генерал-лейтенантом Н.Марксом.