Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

— затримати відправлення маршових рот з Одеси до того часу, поки в місті не будуть організовані українські військові частини з запасних частин, які тут знаходяться і які могли б забезпечити українському населенню спокійний розвиток здобутих разом зі всією Росією прав;

— після цього маршові роти підуть туди, де вони повинні бути, щоб захищати здобуте та забезпечити волю;

— повідомити про цю постанову українську Центральну Раду, Український Військовий Генеральний Комітет, командуючого військами Одеського округу, військового міністра і голову уряду» [85] Одесский листок. — 1917. — 3 июня; Український національно-визвольний рух. Березень — листопад 1917 року. Документи і матеріали. — К., 2003. — С.344. . Але поки що ОУВР 27 травня, до повного вирішення цього питання, оголосила про затримку відправлення маршових рот на фронт [86] ЦДАВО. — Ф.3156. — Оп.1. — Спр.18. — Арк.7. .

За декілька днів, 31 травня ОУВР оприлюднила постанову, в якій містилися вимоги до Тимчасового уряду негайно визнати права України на автономію та своє військо, на проведення Всеукраїнського військового з’їзду, на який обов’язково прибудуть делегати від Одещини, висловлювалася довіра генералу Никанору Марксу, який відносно прихильно ставився до домагань українців, й як доказ цього, гарантія повного порядку в Одеському гарнізоні, а відтак можливість, за умови виконання вимог, 3 червня відправити маршові роти на фронт. Детальніші вимоги по організації українського війська містилися в окремому пункті 4: а) щоб українці всякого роду зброї скрізь, як в тилу, так і на фронті, були негайно згуртовані в окремі частини, а де їх не вистачатиме, то в окремі батальйони, роти чи інші військові одиниці; б) щоб українці, в першу чергу з середини Росії, а потім і з фронтів, були переведені, по можливості негайно, на Південно-Західний і Румунський фронти, Київську та Одеську військові округи й на Чорноморський флот; в) щоб у військових частинах, розташованих на території України, залишалися лише мешканці України; г) щоб від командування над українцями були негайно усунені усі ті, хто вороже ставиться до українського руху. Важливим був й пункт 5, за яким при виконавчому комітеті ОУВР створювалася мобілізаційна комісія, що мала працювати по організації української армії разом зі штабом Одеської округи, без дозволу якої ніхто з українців не мав права бути відправлений на фронт. В останньому 6 пункті фіксувалося недвозначне положення, що Військова Рада визнає за правомочну центральну українську владу Центральну Раду і УГВК, яким збирається коритися та допомагати [87] Український національно-визвольний рух. Березень — листопад 1917 року. Документи і матеріали. — К., 2003. — С. 355–356. .

В тих одеських полках, де значну частину становили українці, заклики Військової Ради від 27 і 31 травня знайшли схвальні відгуки, й солдати виступали за створення національного полку. Але все ж таки, цей конфлікт мав вирішитися на засіданні виконавчого комітету ради солдатських і робітничих депутатів за участю начальника штабу військової округи генерала Н.Маркса та представників Військової Ради. Зрештою, після влагодження питання особисто між головою Військової Ради І.Луценком і генералом Н.Марксом, останній принципово погодився на створення українського полку [88] Одесские новости. — 1917. — 2 июня. . Але без рішення центральних органів влади і військового командування безпосереднє втілення в життя задуманого затягувалося.

На об’єднаних зборах виконавчого комітету солдатських депутатів і всіх ротних та полкових комітетів округи до вимог українців приєдналися і молдавани, домагаючись створення своїх національних частин [89] Млиновецький Р. Вказ. праця. — С.125. . Спільні гасла вимагали і спільних дій, тому 2 червня відбулось екстренне спільне засідання виконавчих комітетів одеської Військової Ради і молдавської ради солдатських депутатів, на якому вирішували, чи залишити в силі резолюцію Військової Ради від 27 травня про затримку відправлення маршових рот на фронт до вияснення питання про українізацію хоча будь-яких окремих частин. Після обговорення ситуації було винесено наступну резолюцію: «Ми не перешкоджали і не будемо перешкоджати відправленню чергових маршових рот, але українці і молдавани не підуть з маршовими ротами з Одеси до вияснення питання відносно виділення українців і молдаван в окремі військові частини» [90] Одесские новости. — 1917. — 3 июня. . З подібним клопотанням з Одеси до командувача Румунським фронтом з квітня 1917 р. генерала Дмитра Щербачова відправилась делегація Військової Ради, яка отримала від російського генерала і майбутнього командувача Українським фронтом позитивну відповідь [91] Там само. — 6 июня. .