Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Усвідомлюючи важливість агітаційно-просвітницької роботи, 12 жовтня на черговому засіданні виконавчого комітету одеської української Військової Ради створюється інформаційне бюро при Раді, ймовірно як продовження інформаційної секції за аналогією з агітаційно-просвітницькою секцією, до складу якого ввійшли представники від одеських українських організацій. Наближення виборів до Установчих зборів, на яких Військова Рада та Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія планували виставити спільний список і необхідність поширення передвиборної агітації привели до утворення ініціативного Комітету по організації народного віча і зборів [126] Одесские новости. — 1917. — 18 октября. . На жаль джерела не подають поіменного переліку людей, що займалися цим напрямом роботи. Організаційній стрункості посприяла чіткість графіку роботи, затвердженого наступним чином. Зібрання ОУВР відбуватимуться двічі на місяць, по суботам, о 17 годині. Виконавчого комітету — щочетверга о 17 годині. Президії виконавчого комітету — по понеділкам, четвергам і суботам о 10 годині 30 хвилин [127] Рідний курінь. — 1917. — 13 жовтня. .

Слід пригадати, що у другій половині 1917 р. в Одесі виходила газета «Рідний курінь» (головний редактор — прапорщик Михайло Григорович), яка була заснована ОУВР для просвітницької роботи поміж солдат і офіцерів-українців. Для прикладу, у статті І.Щоголіва міститься заклик до українських вояків такого змісту: «…розказуйте всім, що зараз треба робити, а саме треба організувати по селах селянські спілки — товариства для боротьби за землю і волю, треба закладати товариства для освіти народу, треба як найбільше шкіл, щоб весь український народ був грамотним, на своїй, рідній, українській мові…» [128] Там само. . Протягом осені — початку зими 1917 р. в часописі містилася сама різноманітна інформація про культурницькі заходи українських рад при військових частинах, екскурси з історії українського війська, про надання раді солдатських депутатів кращих приміщень в Одесі, проти погромів, алкоголізму, чорносотенців, про 3-й Всеукраїнський військовий з’їзд тощо.

Поряд зі згаданою, існували й плідно себе проявили наступні комісії (підвідділи) Військової Ради: організаційно-військова (начальник — прапорщик Г.Гришко), комендатура Одеси (начальник — прапорщик П.Вербицький), забезпечення (інтендатура) (начальник — Б.Сахно), контррозвідка (начальник — поручник [129] У документах подається як козак. Див.: ЦДАВО. — Ф.1705. — Оп.1. — Спр.6. — Арк.30. Л.Шабельник) і технічного зв’язку [130] Гришко Г. Вказ. праця. — Ч.7–8. — С. 178–182. . Перший з них вважався найважливішим, адже в його руках зосереджувалися усі нитки управління українським військовим рухом в регіоні. Комендатура існували скоріше формально, адже основні кроки по наведенні порядку в місті робила російська військова комендатура. Українська створювалася скоріше на майбутнє. Немало справ доводилося реалізовувати решта трьом комісіям, з поміж яких, що зрозуміло, найзагадковішою була контррозвідка. За словами Г.Гришка, підлеглі Л.Шабельника з самого початку були організовані належним чином, не допускали до таємниць своїх задумів випадкових людей і встигли зробити багато корисного для справи [131] Там само. .

Крім пропагандистської та організаційно-технічної роботи, українською військовою організацією в Одесі восени 1917 р. й надалі проводилась робота по збільшенню військової присутності прихильних частин у регіоні. За вказівкою Генерального Секретаріату отаман 1-го Гайдамацького куреня ротмістр О.Сахно-Устимович повинен був зайнятись утворенням запасного куреня. Для цього передбачалося 1-шу сотню його куреня перетворити в сердюцьку сотню. Щоб заспокоїти громадськість міста, налякану збільшенням українського війська, О.Сахно-Устимович запевнив їх, що поки гайдамаки перебуватимуть в Одесі, у місті буде повний порядок та дисципліна. У ці дні при курені засновується також школа для дітей гайдамаків, яку назвали іменем генерал-лейтенанта Н.Маркса [132] Одесские новости. — 1917. — 8 октября. .

В умовах поширення антисемітської агітації та можливої хвилі погромів, яка нависла над містом, голова Військової Ради І.Луценко на засіданні вищих органів військової та цивільній влади, революційних комітетів, на якому були присутніми начальник штабу полку П.Васильєв, уповноважений комісара Членов, комендант Рязанов, товариш прокурора Желудкін, комісар градоначальства Романовський, члени виконавчого комітету рад солдатських і офіцерських депутатів Власьєв, Попов, Л.Рузер, представник комітету при штабі Левензон, начальник міліції Кітников та інші, заявив, що Військова Рада вживає серйозних заходів, щоб запобігти спалаху насильства [133] Там само. — 11 октября. . І.Луценко запевняв, що гайдамаки — це ударна група, яка формується з кращих військ, тому вони, незважаючи на постійні провокації, гідно виконають свій обов’язок. А провокацій дійсно вистачало. Так, нерідко пограбовані, звертаючись в пошуках правди до тих чи інших органів влади, вживали слово «гайдамак» в розумінні грабіжник, за аналогією з окремими гайдамацькими ватагами ХVІІІ ст., чим залюбки користувалися вороги українського війська, щоб на кожному кроці проявляти своє негативне ставлення до української державності. Або, якщо більшовики викрадали з арсеналу зброю, то частіше за все звинувачували в цьому гайдамаків, і одночасно стверджували, що ті хочуть роззброїти ту чи іншу військову частину. Тим самим готувалося очікування можливого збройного конфлікту, винуватцем у якому начебто ставали українські курені [134] Гришко Г. Вказ. праця. — Ч.7–8. — С.179, 181. .