Тарас Вінцковський - Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Не заперечуючи важливість цієї події, як факту демонстрації зростаючої військової сили Центральної Ради на півдні України, про що сигналізував своєму начальству і військовий комісар Одеської округи М.Харито, зазначаючи, що п’ятитисячний гайдамацький полк підтримував порядок під час Корніловського заколоту [150] Український національно-визвольний рух. Березень — листопад 1917 року. Документи і матеріали. — К., 2003. — С.879. , можна допустити, що це була спроба намітити можливості для масової українізації Чорноморського флоту. Особливо, якщо звернути увагу на те, що 15 жовтня відбулося засідання моряків-українців Чорноморського флоту, на якому було оголошено, що Чорноморський флот має бути українським і приєднатися до одеської української Військової Ради [151] Рідний курінь. — 1917. — 18 жовтня. . Така політика, звичайно, не могла подобатись всеросійському Центрофлоту, який категорично заборонив підняття будь-яких прапорів на суднах, окрім андріївського.

Значно вплинув на подальший розвиток подій на Одещині більшовицький переворот 25 жовтня 1917 р. у Петрограді. Після повідомлення про події в російській столиці ОУВР інформувала всі урядові заклади Одеси, що Центральною Радою створено Тимчасовий комітет охорони революції, який поширює свою діяльність на усі українські губернії, в тому числі і на Херсонську. Тому всі органи цивільної та військової влади повинні підкорятися розпорядженням тільки цього комітету. Для контролю над ситуацією Військова Рада у всіх урядових закладах Одеси поставила українські військові патрулі [152] Одесский листок. — 1917. — 28 октября. .

У такій ситуації зросли також повноваження голови ОУВР І.Луценка, який залишався ще комісаром Українського Генерального Військового Комітету і, особливо, підполковника В.Поплавка, якого було призначено військовим комісаром Центральної Ради при штабі Одеської військової округи (деякий час на своїй посаді залишався військовий комісар Тимчасового уряду М.Харито, який, фактично, не був допущений до вирішення важливих питань). Генералітет і офіцерство штабу ОВО після деяких вагань погодилися підтримати Центральну Раду [153] Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. — Харків, 1969. — С.85. . Член Центральної Ради і УГВК, де очолював мобілізаційний відділ, уповноважений Генерального Секретаріату, В.Поплавко прибув до Одеси 28 жовтня. Український військовий комісар призначив своїми помічниками прапорщиків П.Вербицького (з військових питань) і М.Шевченка (з цивільних питань) [154] Одесский листок. — 1917. — 28 октября. .

Варто сказати, що М.Омелянович-Павленко подає інші факти. За його словами В.Поплавко був цивільним комісаром Центральної Ради. Й саме йому запропонував посаду військового комісара, на що автор спогадів погодився. Ця частина мемуарів не прив’язана до конкретної дати, тому припускаємо, що мова йде винятково про січень 1918 р., коли дійсно М.Омелянович-Павленко 11 числа обійняв вказану посаду [155] Одесские новости. — 1918. — 12 января. . Ще в листопаді 1917 р. він працював у Українському генеральному військовому штабі начальником відділу військового навчання [156] Крип’якевич І. Вказ. праця. — С.390. . Тим більше, попередня інформація не знаходить підтвердження в інших, відомих нам джерелах. У публіцистичних нарисах «Одесса в эпоху войн и революций 1914–1920», теж підтверджується факт призначення М.Омеляновича-Павленка військовим комісаром, але замість В.Поплавка [157] Файтельберг-Бланк В., Савченко В. Одесса в эпоху войн и революций 1914–1920. — Одесса, 2008. — С.61. .

Г.Гришко теж не зазначав, що М.Омелянович-Павленко займав дану посаду, хоча достатньо часто писав про обов’язки тих чи інших осіб. До того ж, у мемуарах майбутнього головнокомандувача УГА є інші неточності, особливо у визначенні військових звань. Наприклад, прапорщик П.Вербицький подається як сотник, підполковник В.Поплавко — капітан, ротмістр О.Сахно-Устимович, який вийшов у відставку підполковником [158] Тинченко Я. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917–1921). — К., 2007. — Книга 1. — С.389. — полковник [159] Омелянович-Павленко М. Вказ. праця. — С.25, 48. . Це дає підстави поставити під сумнів викладені М.Омеляновичем-Павленком окремі дані, які не корелюються з зафіксованими в інших видах джерел. Тим більше, наказ від 12 листопада по Одеській військовій окрузі чітко ідентифікує посаду підполковника В.Поплавка — військовий комісар Генерального Секретаріату Центральної Ради при штабі округи. Помічником комісара призначили солдата Сергія Колоса [160] ЦДАВО. — Ф.1705. — Оп.1. — Спр.6. — Арк.2. .