Ярослав Тинченко - Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918)

2. Конфликт, начатый приказами Петлюры, был обострен политикой Генерального Секретариата Рады, начавшего разоружения Советов Украины. Отряды Генерального Секретариата напали ночью в Киеве на советские войска и разоружили их …

3. Конфликт дошел до высшей точки, когда Генеральный Секретариат наотрез отказался пропустить революционные отряды против Каледина … (72,с.72–74).

Іосiф Сталiн у першому питаннi показав "винуватця" — Симона Петлюру, а в другому та в третьому питаннях не важко побачити теж його. Бо роззброювали радянськi вiйська сердюки Петлюри, проти яких так виступав Винниченко.

Останнiм камiнцем у вiдносинах мiж В.Винниченком та С.Петлюрою було засiдання Генерального Секретарiату 15 грудня 1918 року. На ньому порушено питання про стан українського вiйська та можливостi боротьби з Раднаркомом. Наведемо питання з цього засiдання, якi нас цiкавлять:

"Журнал засiдання Генерального Секретарiяту 15 грудня 1917р.

П р и с у т н i: Винниченко, Ткаченко, Шульгин, Шаповал, Одинець, Зiльберфабр, Стешенко, Єщенко, Петлюра, Золотарьов, Голубович, Мазуренко т. ч.с.: Красковський, Мартос, Абрамович, члени мирної делегацiї: поручик Левицький, Любинський.

3) С л у х а л и: повiдомлення Генерального Секретаря Єщенка про зрiст бiльшовизму в масах i в українському вiйську.

Сил для боротьби з бiльшовизмом у Генерального Секретарiяту немає. Вiн спирається на залiзничникiв, якi зупиняють наступ бiльшовикiв. Щоб пiдтримати їх, вiрно на них спертися, потрiбнi грошi. Без грошей нiяка боротьба неможлива. Треба наслати агiтаторiв проти бiльшовикiв, i органiзувати спецiяльний оперативний штаб, який i взяв би в свої руки чисто вiйськову справу боротьби з бiльшовиками.

П е т л ю р а пiдтверджує, що становище дуже грiзне. Основна причина — брак грошей. Через це не можна послати агiтаторiв, задовольнити українське вiйсько, серед якого шириться бiльшовизм. Треба видiлити iз складу Генерального Секретарiяту групу секретарiв з особливими уповноваженнями, що до охорони Республiки. Коли нема вiльних грошей треба конфiскувати налiчнi капiтали, де-б вони не були.

П о р ш пропонує негайно випустити українськi грошi i тимчасово конфiскувати капiтали ощадних кас. Коли робiтники, вiйсько не одержують грошей, от де крах Республiки.

М а з у р е н к о повiдомляє, що випуск грошей затримався через брак помешкання, але все таки до 23 грудня грошi будуть випущенi.

Ш у л ь г и н пропонує скласти особливу фiнансову комi— сiю, якiй доручити вести всю фiнансову справу вiд iменi Генерального Секретарiяту.

П о с т а н о в л е н о: утворити фiнансову комiсiю в складi Генеральних Секретарiв: Мазуренка, Ткаченка i Золотарьова.

7) С л у х а л и: доложену Абрамовичем заяву комiсiї по охоронi ладу на Українi, що робота її не може проводитись планомiрно, i не може виконувати своїх обов'язкiв через нестачу потрiбних сил.

П е т л ю р а каже, що вiйська дуже мало: козачi частини, якi ранiше були в розпорядженi губернських комiсарiв, не дуже охоче iдуть в контактi з українськими. Генеральне Секретарство вiйськових справ не хотiло до цього часу брати вiйсько з фронту, але тепер приходиться його взяти. Це все стоїть в звязку з загальним становищем на Українi. Генеральне Секретарство вiйськових справ має завдання охоронити кордони України. Оперативнi справи бере на себе вже органiзований генеральний штаб. Зараз перше завдання генерального штабу взяти Харкiв оплот бiльшовизму на Українi.

Але треба ясно сказати, чи воюємо ми чи нi.

Є щ е н к о пропонує розiбрати залiзницi i одрiзати Україну вiд пiвночi.

Ш а п о в а л повiдомляє, що в Харковi всiми бiльшовицькими силами командує барон Розен, нiмецький офiцер. Антонов тiльки ширма. В Харковi бiльшовики їздять на автомобiлях з плакатами "смерть українцям". Треба розiрвати цiлком з Совiтом Народнiх Комiсарiв i розпочати рiшучу боротьбу з бiльшовиками. Продовольча справа в сучасний момент — засiб вiйни. Крiм того, треба всю Україну оголосити на воєнному станi i надати особливi права начальникам вiйськових частин, яким передати i мiлiцiю.

В и н н и ч е н к о каже, що всi тi засоби, якi пропонують генеральнi Секретарi — Єщенко i Шаповал занадто серйознi, щоб їх можна було вжити без крайньої для цього потреби. Ранiше треба запитати Совiта Народ. Комiсарiв, чи воює вiн чи нi; тiльки тодi можна зважитися на такi рiшучi засоби боротьби. Крiм того, треба зробити учот вiйськових сил i зброї.

П о р ш каже, що на вiдповiдь Генерального Секретарiяту на ультиматум — бiльшовики органiзували польовий штаб i почали вiйну, а ми все ще не знаємо, чи воюємо чи нi. Козаки з одного боку, а бiльшовики з другого хотять одрiзати Україну от Донецького басейну. Коли в справу походу на нас вмiшався нiмець Розен, то значить виготовлений добрий план походу, а у нас досi нiякого плану немає. Треба утворити колегiю по охоронi України, органiзувати штаб, послати Совiту Нарiднiх Комiсарiв ультиматум з вимогою припинити вiйну. Оповiстити люднiсть про дiйсний стан рiчей. Колегiя повинна зробити учот сил i зброї, використати "Вiльне Козацтво", пiдчинити мiлiцiю. Колегiя мусить мати право робити вiд iмени Генерального Секретарiяту, вона може в разi потреб розбирати залiзнi шляхи.