Никифор Авраменко - Спомини запорожця

Скоро картоплю зібрано, збіжжя раніше скошено і звезено.

З Липинським, Шеметом, Болбочановою та Варшавою зв'язок не переривався. Діставав книжки, давав читать, заохочував до науки, здобуття фаху. Була зорганізована майстерня, де учились столярства, слюсарства, бляхарства. Столярство вів Отрішко, з його Ганни вийшла непогана артистка. Мала добрий голос альт і талант. Хваливсь нею Петро та хвалив пор. Рибалка, свого земляка, що опікувавсь Ганною при виїздах, а виїжджали часто. їхня сепаратка була притульна, чиста постіль, над іконою і вікном — вишиті рушники, своєї роботи стіл, кріселка, стіни оклеєні шпалерами. Працювали в майстерні козаки і старшини, трохи заробляли, діставали з ІМКи додатково молоко, цукор, какао.

А одночасно з проявою ініціативи унезалежнення себе, вирвання з табору, здобуть фах, кінчить науку, була переважаюча кількість, що вірила в поворот на Україну з зброєю в руках, в всенародне повстання.

Компуз — невеликий, кремезний, з проваленим качиним носом носивсь по таборі, кричав, садив до арешту. Пилькевич, хоть і мав Академію Генерального штабу, в самій речі був тупий, а виступав велично, як Зевс чи напушений півень. В його Кордонному корпусі було не більше 150 чоловік. Жандармерія, гарно убрана в синю уніформу з білими кантами та аксельбантами на лівій стороні грудей, трималась незалежно, як в нормальних умовах. Слідила за всіма, шукала зради, затримувала листи, провадила цензуру. Підлягала міністрові внутрішніх справ, співпрацювала з польською комендатурою, мала право проводить ревізію.

Прийшло мені до голови зложить од себе особисто меморіал до уряду УНР, розуміється, по команді, про умови таборового життя, ненормальні, неморальні, понижуючі гідність людини. Про об'яви зневіри, легковаження розпоряджень своїх безпосередніх і вищих командирів. Стремління вийти за дроти, унормувать своє життя.

Виклав свої міркування, котрі зводились до таких посунень:

1. Помогти бажаючим скінчить вищу науку в польських чи чеських вищих школах.

2. Взять в оренду більші земельні господарства, будови залізниць, мостів, доріг, лісних розробітків. Це поможе зберегти військову організацію, бо на кажду велику роботу можна призначить курені, цілі бригади.

3. Організувать курси, майстерні до набуття фаху.

4. Хто бажає остатись військовим, організувать вищу військову школу, маючи професорів Академії Генерального штабу з ректором генералом Юнаковим на чолі.

Передбачав при тім, що довго не вдасться удержать людей за дротом. Військова організація звалиться сама.

Все це виклав од себе, нікого не споминаючи і не вміщуючи, уважаючи обов'язком старшини, знаючого стремління, настрої і заміри людей, на мою думку, кращих з ініціативою.

Не сподівався великих наслідків, одначе порушення пекучого питання повинно потягти якесь зацікавлення там в верхах.

Було це перед жнивами. Якось вийшов я з обозу рано і пішов полями між житами далеко перед себе. Може, так пройшло з дві години, згадались наші степи, так само хвилюється високе, густе, колосисте жито, синіють в нім васильки, в очі кидається і різниця. Жито, пшениця, ячмінь тут ніде не мають будячків, мітлиці. Васильків тоже мало. Чисте, густе, високе збіжжя, аж радість бере дивитись.

Виходжу на широку добру дорогу, і там наганяє мене бричка. Минула і стала. Сидять ній двоє, якийсь добре одітий, літ 30-ти чоловік і поліціянт з нашивками. Хто, звідкіль, перепустка, де іду? Пояснюю, добавляю ще, яке враження роблять ці прехороші лани, руки самі просяться до коси, снопа. А косить саме пора.

"A pan zna się na roli?"

"Z roli jestem".

Глянули вони один на другого, щось тихо перекинулись, поліціянт і каже:

"То поле належить до цього пана. Не хватає йому робочих рук. Чи в таборі можна найти 25–30 чоловік до косарок, звозки і укладання снопів в стодолах?"

"Можна найти скільки потрібно".

"Czy pod'jał by się Pan wybrać 25 mocnych, dobrych pracowników?"

"Dla czego ż nie? Będą to wyborowi ludzie przeważnie agronomy fachowcy!"

"Czyż by aż tak?"

"Na Ukrainie 90 % rolników, więc facnowców wiele".

"Prosimy do bryczki".

Липова алея, муровані широко розкинуті будинки, гарний великий дім, багато квітів, сад. Скрізь — взірцевий порядок, чистота. За добрим обідом умовлено, що на другий день приїдуть два вози, а я чекатиму коло комендатури після обіду, коло 5-ї години з списком. Бричка одвезла нас з комендантом постерунку, його — до Слупців, мене — до обозу.

Зібралось 24 бажаючих попрацювать при косовиці без труднощів, переважно старшини-агрономи або садоводи, пасічники, всі од землі. Погасій, Г. Костенко, Козленко малий, Гончар, Тарасенко, Коваленко (Рило), Коваленко (Артист), Андрущенко, Костенко Ю., С. Цап., Сашко Ярмола, Гноянко, два інваліди, агрономічні старости, решта — з сво'іх хлопців до коней: Єрченко, Мокосій, Дудник, Канівець, решти не пам'ятаю. В умовлений час приїхали дві гарби, вимощені соломою, в комендатурі було улагоджено скоро, бо я попередив полк. Ковальського, і він це охоче уладив. їхали ми полями, весело, з співом, а голоси були добре підібрані. Чекала добра вечеря і чиста постіль. Властитель оказався німцем, по-польському говорив добре, поволі. Рано дзвін — вставать на снідання. На довгім столі в окремій їдальні — 25 тарілок, кубків, по дві великі скибки хліба, щедро помазаних смальцем, кава з молоком — пий, скільки хочеш. Час на снідання — 15 хвилин. Дзвін — до возів, снопов'язалок, коней! Година 7.30. Як же охоче, з жаром взялись хлопці до праці! Дві косарки-лобогрійки, одна снопов'язалка.