Никифор Авраменко - Спомини запорожця

Дуже бідна була наша спілка. Обшарпана, напівголодна, скривджена долею, забута. Шестеро безногих, троє одноруких, решта всі покалічені. Комендатура обозу видала 100 пар білизни, 50 півкурток, півбалахонів товстов'язаних з одкидною відлогою (каптуром), ІМКА виділила 100 банок консервованого молока, з кілограм какао, 10 кг цукру, 5 кг монпансьє — landrynki.

Для початку — це вже щось! Це, властиво, перша поміч в одязі, харчах і… торгівлі.

Частина білизни і цукорки були товаром до заміни і продажу, З десяток здоровілих і моторніших пішли в недалекі Слупці, на хутори. Найшлось трохи грошей, дав, хто що мав. Мішків позичили на кухнях — і в дорогу.

Початок був непоганий. Повні мішки капусти, буряків, огірків, моркви, петрушки, цибулі. З 20 кг сала, хліба з 5 паляниць, свіжого, пахучого. Хліб і сало поділено, зеленини оставлено трохи для себе, решту одразу розібрали сімейні.

"Ото якби ще картоплі!" — говорять жінки.

Найкращим товаром були ляндрини, американські великі, смачні. За їх набуто майже все сало. Зеленину набуто в Слупцях на базарі. За десять цукорків господар привіз мішки в табір до самого бараку. Враження було велике. Хлопці повеселіли, підбодрились. За зеленину виручка покрила вартість нашого розходу. Треба ще стараться дістать цукорків.

Лягали спать інваліди ситі, смачно підкормились. Рано несподіванка. Дроваль доставив два мішки картоплі. Де взяв, як його пропустили в брамі, не говоре.

Дивно. День і ніч ходять за дротом озброєні вартові. Вночі брама заперта. Картопля добра, велика. Дроваль хоче за неї половину того, що платять, — вигода.

Мішок — для себе, мішок — сімейні і дівчата куплять.

"Скоч, которий до тих, що хотіли картоплі". Все, що було до цродажі, - продано. Картопля для нас прийшлась даром, на цей раз визначено закупщиків і постоянного продавця. Треба було зеленини, помідорів, перцю і лаврового листу.

Постановлено правлінням перець і лист вимінять за какао. На всіх і так мало, а кава з молоком з банок смачна. Цим разом позичилось корзин у сімейних. Куповано все за гроші. Рано знову два мішки доброї картоплі доставив Дроваль. Після снідання спав до обіду. Де брав — не хотів говорить. Діло підозріле і, може, небезпечне для нас усіх.

Позвав Дроваля до себе, питаюсь один на один. Путається, каже:

"Тут єсть один з хутора, привозить до брами, а я попросю жовніра, забираю і приношу".

"Як? Два рази ходиш з п'ятипудовим мішком по півкілометра?"

"Якби друга нога, приніс би і десять пудів".

І все. Бреше.

Того дня мав Дроваля на оці, він тоже хіба це замітив. Повечерявши, ліг спать, а я сидів в сепаратці, прислухався. Картоплі не було ще день. А потім на третій день — мішок! Бачу, Дроваль має порядну блузу — уторгував, значить. Цікаво, хто. кого перехитрить? Дроваль взяв щось до кишені і вийшов перед вечерею. З дверей, котрі з сепаратки виходили на дроти, почав обережно розглядаться. Пройшов понад дротами і високим житом вартовий, завернув в бік до II відділу. За 2–3 минути з трави коло рогу піднялась голова і зникла. Помалу пішов там, слід примнятої трави, а під дротом — залізний загострений кусок залізного шворня на 50–60 см, головка міцно пригнута, нікого немає, все зрозуміло. Дроваль підносе нижній дріт, кладе на вбитий шворінь, вилазе і зникає в збіжжі. Рискує дістать кулю.

Цікаво, як мішки протягає?

Скоро не вернеться. Трохи треба поспать, потім прослідить.

І що ж оказалось? Перед світом, коли вартовий десь куняв, Дроваль вийшов з жита з мішком, перекинув через дріт (2,2 м), перекинув другий, а сам проліз низом, підперши шворнем дріт знизу. Що ж, таємниця розгадана, а піднімать бучу не можна.

На тім кінчилась Дровалева достава картоплі. А наша розмова була така:

"Дроваль! Все бачив і знаю. Як вилазив, вертався, перекидав мішки. Легко міг би дістать кулю, риск великий. А як тебе піймають — сором ляже на весь барак, знову всіх розкидають, назвуть злодіями. Кривдиш господаря, може, і мусить замітить спустошення, догадається, підніме крик, поскаржиться. Почнеться слідство, а відомо, де продається картопля. Живем ми, можливо, краще харчуємось, а ти хочеш попсувать усе. Правління верне тебе до твого попереднього бараку!'

"Більше не буду. Господарі нічого не узнають, бадилля стоїть, як стояло, сліду не осталось, бо картопля вибиралась навкруги куща, а потім все загорталось. Будьте спокійні, пане голова, більше не піду".