Никифор Авраменко - Спомини запорожця

Корж "їхав в Варшаву, мав спікатись з кимось з широкими знайомостями, може, щось удасться зробить.

Дійсно, за три-чотири дні дістав листа з просьбою подать імена, прізвиша 20-ти порядних козаків до земляних робіт з солідним старшиною. Мешкання та харчі забезпечені, платня залежна од виконання.

Одразу вибрав двадцять сильних, неп'ющих, а на старшого + сотника Анатолія Тарнавського, порядного інтелігентного старшину. Всі з радістю згодились, заховуючи таємницю. Ще не пройшов тиждень, коли з канцелярії табору прийшов урядовець, викликав по спискові визначених, видали їм на дорогу хліба та консервів, з канцелярії забрав їх приїхавший і повів на станцію.

Все це, минаючи наші штаби, команди. Крім мене, ніхто не знав, куди ця група поїхала, з якою ціллю, по чиєму розпорядженню.

А тут до Чехії пішла група 8 чоловік і перейшла щасливо границю.

Заворушилось в бараках. Почались доходження, слідства, дійшло до ревізій. Контррозвідка та цензура пов'язали ці випадки з появленням в Вадовицях Коржа. Провідали і мене, побачили "Хліборобську Україну", "Україну на переломі". Звідкіль дістав, де взяв, про що балакав з Коржом? "Хліборобську Україну" найшли в бараках 1-ї і 3-ї бригад. Тоді вголос; "Зрада! Гетьманська організація!"

Книжок у мене не забрано решту найдених, доказ "державної зради", та разом з наслідками слідства виїхав з цим полковник Кендюх — Івар Литвиненко, людина не зла, але непохитний петлюрівець. Якраз збирався матеріал до друку тижневика, що тепер звався "Запорожець", більшого розміру таї з малюнками, карикатурами, рецензіями. Написав я тоді сатиричний вірш, котрий наробив чимало заколоту. Ото його зміст:

За "Запорожця" платили, хто що міг, платня покривала розходи. Автори друкованого нічого не доставали, малюнки також не платились. Перший примірник заносився ген. Базільському, він і платив завше щедро. Розказував пізніше Семен Скрипка, яка була генеральська реакція. Як п. о. начальника штабу дивізії сам і "Запорожця" доручав.

Базільський почервонів, скочив, як підкинутий пружиною, гримнув кулаком по столу: "Як! Мене тоже уважають за подлеця? Мене, Гавриїла Купріяновича Базільського!!! Пишіть наказ по дивізії. Полковник Литвиненко знімається з командування 2-ю бригадою та оддається під суд за те, що в Миколаєві в критичній хвилі покинув бригаду і ганебно утік. Дякуючи нерозпорядимості та недостатній охороні бригада була розбита, понесла тяжкі страти. Наказ розіслати сьогодні".

Приказ цей, спізнений понад рік, викликав відповідь з "Бристоля". Приїхав генерал Андрій Вовк яко новий командир групи і Запорозької дивізії з нач. штабу п. полк. Дідченком. Базільського позбавлено всякої команди, а Бурсук оставсь при кінній дивізії.